Початок статті читайте тут:
Частина І
Частина ІІ
- Національний парк «Сім озер», Болу
Затримка в Амас'ї, хоч і дозволила помилуватися вогнями нічного міста, однак суттєво порушила наші плани. Через це в Менген ми так і не потрапили. Довелося зробити зупинку значно раніше, поблизу міста Тосья. Тому наступного дня в Болу ми приїхали із запізненням, хоча все одно встигли відвідати все, що хотіли.
Щоб на власні очі побачити справжнє Середзем'я, зовсім не обов'язково їхати до Нової Зеландії. Є в Туреччині місце, що наче зійшло зі сторінок книг Толкієна. Чорнолісся, Імлисті гори та Озерний край — ось які асоціації викликає пейзаж, що відкривається з вершини скелі Капанкая в національному парку «Сім озер».
Місцевість була оголошена природнім заповідником в 1965 році. Загалом басейн водойм займає площу 1642 га. Усі сім озер з'єднані між собою і являють унікальне геоформування.
Чого варті самі лиш назви:
Бююкгьоль — Велике озеро
Серінгьоль — Прохолодне
Древнього — Глибоке
Назлигьоль — Ніжне
Кючюкгьоль — Маленьке
Інджегьоль — Тонке
Сазлигьоль — від назви музичного інструменту саз.
Відчуваєш себе персонажем однієї з книг Фенімора Купера))))
 |
| Оглядовий майданчик на вершині скелі Капанкая — найвища точка парку |
В самому парку є бунгало, кемпінг та ціле наметове містечко. Якщо є бажання дослідити усі сім озер, мабуть найкращий варіант — закинути в багажник намет і провести уікенд на природі.
А якщо не плануєте там ночувати, то головне — вибиратися звідти до настання темряви, так як дорога складна та зовсім неосвітлена.
Смарагдові ліси восени змінюють забарвлення, тому сюди, як і на озеро Абант, розташоване по сусідству, найкраще приїздити в жовтні-листопаді.
 |
| В цій бочечці виявляється роблять айран. |
 |
Чарівне місце, нагадує Карпати...
|
Ось такою цікавою і незвичайною вийшла наша перша мандрівка до Анатолії.
Далі буде...
Читати також:
Немає коментарів:
Дописати коментар