Є в Стамбулі місця, які треба відвідати хоч раз саме ввечері. Улус парк - одне з них. Зелений острівець, де можна відпочити від гамору та метушні великого міста. Затишне кафе розташоване на схилі, звідки вдень можна помилуватися чудовим краєвидом Босфору та азіатської сторони, а ввечері - нічними вогнями міста та ілюмінацією мосту. Панорамним пейзажем найкраще насолоджуватися, сидячи за столиком на терасі. Там однаково комфортно і влітку, і взимку. Недарма це місце набуває все більшої популярності серед туристів. Ідеальнo підходить для романтичної вечері, та й закордонних гостей сюди не соромно зводити. На оглядовій площадці можна побачити любителів селфі, які видираються повище у пошуку найкращого ракурсу, а спускаючись парковими сходами, ненароком потурбувати закохану парочку. Сніданок в Улус парк також може бути гарною відправною точкою для прогулянки маршрутом Ортакьой-Бешикташ-Їлдиз парк-палац Долмабахче.
Після закінчення російсько-турецької війни та підписання Сан-Стефанського мирного договору вирішено було побудувати пам'ятник полеглим солдатам. Коли султан дав дозвіл на будівництво і були виділені кошти для купілі землі в Сан-Стефано (зараз Єшількьой), виникли проблеми із місцем його розташування. Спочатку планувалося придбати саме той дім, де було підписано договір. Але його власник був проти, незважаючи на запропоновану високу ціну. Він написал листа султану із пропозицією викупити будинок, щоб той не дістався росіянам.
Зрештою, ділянку для будівництва виділили на місці колишнього лазарету. За проектом архітектора Базарова, затвердженим військовим атташе Пєчковим, було зведено комплекс, що об'єднав у собі каплицю, пам'ятник-меморіал та усипальницю. Розписом стін займалися п'ять випускників Санкт-Петербурзької академії мистецтв - Еберлінг, Стягов, Белащенко, Потріков і Глущенко. Останки російських солдат були захоронені у склепі, що знаходився y підвальній частині меморіалу. За офіційними даними, там було поховано 5000 загиблих воїнів, а через деякий час у беспосередній близькості до меморіалу - ще 5000.
На освяченні храму та відкритті меморіалу 6.12.1899 p були присутні великий князь Микола Миколайович, Вселенський патріарх, члени російського посольства та турецькі чиновники. Але проіснував він недовго.
Вже через 15 років, після вступу Туреччини в Першу світову, меморіал-усипальницю зруйнували. Це був один із пунктів ідеологічної обробки населення, що велася паралельно з військовими приготуваннями.
14.11.1914 усипальницю було підірванo, а місце очищено від уламків. Натовп виражав свою радість від спостережання цього видовища, б'ючи в барабани. Так як знесення було сплановано заздалегідь, йому намагалися надати найбільшого розголосу. Історичний момент торжества переможених над переможцями знімали на кіноплівку, що ввійшла в історію як перший турецький кінофільм, відомий під назвою "Знесення пам'ятника Сан-Стефано". Наступного дня газети повідомляли, що внутрішнє убранство було передано департаменту поліції, в тому числі і невеликий макет церкви. Найцінніше ж було вивезено монахами, а декілька дзвонів потрапили у Військовий музей.
Спроби домовитися про встановлення на старому місці пам'ятника велися після Жовтневої революції. І нещодавно, у 2012-2013рр, це питання знову піднімалося Імператорським православним палестинським товариством (ІППО). Деякі ЗМІ, як російські, так і турецькі, поспішили констатувати це як досягнення домовленості між сторонами. ІППО опублікувало заяву, де спростувало цю інформацію. Отож, ніяких конкретних рішень по відновленню меморіалу не прийнято. Зараз на цьому місці - лише огороджена колючим дротом занедбана ділянка землі, що знаходиться на території військової бази в районі Флорья. Старожили називають це місце "горою, де стояв російський пам'ятник" та не забувають, що кості загиблих воїнів досі знаходяться там.
2014 став рекордним для кіноіндустрії Туреччини. За даними BoxOffice Turkiye всього кінотеатри відвідало близько 61 млн глядачів. Це вдвічі більше за середню кількість кіноглядачів в 2000-2007 роках. При цьому перевагу було віддано фільмам місцевого виробництва. 114 турецьких стрічок вийшло в прокат за останній рік, тоді як ще 10 років назад ця цифра коливалася в межах двох десятків. Перші 10 пунктів в рейтингу 2014 року займають турецькі фільми. Зокрема, абсолютний чемпіон - комедія Тогана Гьокбахара "Реджеп Іведік 4" - побила всі можливі рекорди з 1989 року: в перший вікенд її переглянуло більше 1.5 млн, а за весь час - більше 7 млн глядачів. Hайкасовішими зарубіжними фільмaми стали фінальна частина саги про Середзем'я "Хоббіт:битва 5 воїнств", "Ной" Даррена Аронофскі та мультфільм студії Disney "Холодне серце".
Вперше в історії Турецької республіки влада дала дозвіл на будівництво християнського храму. Про це повідомив після зустрічі з релігійними лідерами прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу. Досі за останні понад 90 років у Туреччині не було зведено жодної церкви, хоча збудовані раніше час від часу ремонтували чи реставрували й передавали віруючим. Храм acсирійської християнської громади планують побудувати в районі Ешількьой, на місці католицького кладовища. Що буде з кладовищем, поки не відомо. Для того, щоб розпочати будівництво, неохідний дозвіл Ради з охорони історичних пам'яток, яка має прийняти рішення щодо подальшої долі поховань. Вартість проекту - 1.5 млн доларів. Будівництво почнеться в найближчі місяці і фінансуватиметься фондом Mardinliler Eğitim ve Dayanışma Vakfı. До речі, у 2012 році звучали обіцянки відбудувати православну церкву, що була зведена в Єшількьой в 1895 році в пам'ять про воїнів, загиблих в Російсько-Турецькій війні 1877-78рр.
Рекордний для турецької кіноіндустрії 2014 рік показав позитивну тенденцію розвитку кіномистецтва в цілому. Кінотеатри переповнені бажаючими побачити всі новинки місцевого та зарубіжного виробництва. Слід зазначити, що в Туреччині є можливість обрати формат перегляду закордонних стрічок - оригінальний звук+субтитри (orijinal+altyazlı) або дубляж (dublajlı). Тому достатньо володіючи англійською, можна насолодитися справжніми "живими" голосами улюблених акторів. Також дуже зручно купувати квитки через інтернет, наприклад на сайті MyBilet. Це дозволяє обрати найкращі місця заздалегідь. Перед сеансом необхідно лише отримати свій квиток в касі або спеціальному терміналі.
Отож, варто дізнатися, де в місті найзручніші сидіння, найбільші екрани, найреалістичніше 3D та найсмачніший попкорн. Про останній пункт - то жартома, бо не личить справжньому кіноману відволікатися від перегляду чергового шедевру.
Традиційно майже всі кращі кінотеатри в Стамбулі знаходяться у великих торгово-розважальних центрах.
Найвища будівля Стамбула та Туреччини (238 метрів заввишки) вміщує поміж усього іншого ще й сучасний кінотеатр мережі CinemaPink. На даху знаходиться оглядовий майданчик, звідки можна побачити місто з висоти пташиного польоту. А якщо ж не пощастить з погодою, то можна відвідати Skyride - тур по Стамбулув форматі 4D.
Nispetiye Cad. Akmerkez Ticaret Merkezi E3 Blok Kat 1 Etiler
Ще один кінотеатр мережі CinemaPink розташований в одному з найстаріших торгових центрів міста. Також тут можна подивитися трансляції постановок New York Metropolitan Opera.
Це також один із "старих" торгових центрів міста, відкритий в 1997 році. Розташований в центрі ділового кварталу Меджідієкьой. Тут є боулінг, фітнесс-клуб з басейном, театр на три сцени та кінотеатр сімома невеликими затишними салонами. Зручні напівлежачі love-seats просто ідеальні для романтичного кіносеансу, головне не заснути під час перегляду.
Один з трьох стамбульських IMAX-кінотеатрів розташований в районі Сариєр. Два інших знаходяться в Есенюрті та Ускюдарі. Потрібно хоч раз подивитися 3D-блокбастер в IMAX, щоб відчути різницю, та визначитися, чи подобається вам ця технологія. Щоправда, якісного 3D на кшталт знаменитого "Аватара" на екранах не так багато.
Deniz Private Cinecity,Hillside City Club, Alkent Sitesi, Etiler
І наостанок невелика мережа кінотеaтрів Cinecity. До неї входять 3 кінотеатри в районах Етілер, Зейтінбурну (Європа) та Козятаги (Азія). Два з них формату "Private" з невеликими салонами. Третій розташований в ТЦ Олівіум. Cinecity пропонує багато незвичайних послуг для кіноманів і не тільки. Нажаль, поки що не всі з них доступні у кожному з кінотеатрів мережі.
Ось деякі із спеціальних пропозицій:
- літній кінотеатр під відкритим небом, відкритий з червня по вересень;
- "Size özel salon" - святкування дня народження, романтичне побачення або футбольний PlayStation-турнір на великому екрані;
- "Bebekli anneler" - сеанси спеціально для мам з маленькими дітками.
У 2013 році в Стамбулі проходила виставка робіт українського художника Миколи Сядристого. Нажаль, не вдалося її відвідати. Отож, за першої ж нагоди треба побувати в Києво-Печерській Лаврі, де знаходиться музей його мікромініатюр. Але виявляється в Стамбулі є свій майстер мікро-арту, можливо, трохи менш відомий, ніж наш співвітчизник, та без сумніву дуже талановитий.
Хасан Калє створює свої картини на всьому, що його оточує. Полотнами йому служать крила комах, насіння, галька, мушлі, пташине пір'я. Часто це об'єкти, що не викликають ніяких ассоціацій з образотворчим мистецтвом - сірник, макарони, кубик рафінада, шматочок шоколаду чи цукерка-драже. На відміну від українського колеги, художник не використовує лупу чи мікроскоп. Більшість його робіт можна роздивитися неозброєнним оком. Здивування і захоплення - ось які емоції зазвичай викликають мініатюрні зображення. "Люди, що розглядають мої картини, часом не можуть підібрати слів. Найкраща річ, створена мною - це посмішки на їх обличчях" - говорить майстер.
Найбільше Калє полюбляє малювати пейзажі Стамбула, портрети султанів та натюрморти. Щороку в Туреччині влаштовуються виставки його картин. Також колекція мініатюр виставлялася закордоном в США, Ізраїлі та Швейцарії. Наразі митець не має стаціонарної галереї, але обіцяє: "Одного дня я відкрию Музей мікро-арту Хасана Калє".
