четвер, 19 лютого 2015 р.

Літня відпустка: зі Стамбулa в Кушадаси. Частина 1

 Якось в сімeйному колі було вирішено урізноманітнити літній відпочинок та відійти від класичної схеми аеропорт-літак-готель. Хотілося побачити країну зсередини, а не судити про неї лише з точки зору жителя мегаполісу. Першою спробою стала поїздка до Кушадаси влітку 2015. Подорож Туреччиною на власному авто, як альтернатива перельоту, видалася більш цікавою та пізнавальною. Та й опинившись на місці, виявилося дуже зручним мати у своєму розпорядженні засіб пересування і не залежати від громадського транспорту. Єдине, що необхідно зробити - ретельно спланувати подорож, враховуючи всі місця, які б хотілося відвідати. А вибрати дійсно є з чого. Мене, наприклад, більше цікавили руїни старовинних міст, описаних в Біблії та міфах древньої Греції, всілякі храми, гробниці та пам'ятники древнім божетвам.
Отож, маршрут Стамбул - Кушадаси по пунктам:
  • 2-годинна подорож паромом Єнікапи-Бандирма
  • Бандирма-заповідник "Пташиний рай"
  • місто фестивалів Баликесір
  • резиденція спадкоємців престолу Османської імперії Маніса
  • перлина Егейського моря Ізмір
  • і нарешті пункт призначення Кушадаси
 Кожне з вищезгаданих міст варте окремої уваги, але чи затримуватися, чи проїхати повз, залежить від мети подорожі. Ми так поспішали на моря, що, нажаль, практично не виділили час на ознайомлення з ними. Отож, сподіваюся наступного літа реабілітуватися та виправити цю помилку.


  • Yenikapı -Bandırma Feribot

 Виїжжати зі Стамбула краще посеред тиждня, коли дороги більш-менш порожні. Паром Єнікапи-Бандирма відправляється рано вранці. Квитки придбали на сайті IDO. По ціні вийшло практично те ж саме, якби ми летіли літаком. Під час 2-х годинної подорожі можна "доспати", поснідати та погратися - для дітей облаштований ігровий майданчик.
  • Bandırma -Kuşcenneti



вівторок, 10 лютого 2015 р.

Кола - турецький національний напій?


МОЗ попереджає :) і навіть відкритим текстом пише (точніше малює)
 Відвідуючи турецькі заклади громадського харчування, можна зауважити, що найчастіше в розділі меню "Холодних напої" номером один йде кола. Складається враження, що саме фарбована солодка водичка в Туреччині вже стала національним напоєм, потіснивши айран, чай та каву. Її купують двохлітровими пляшками, вживають на сніданок, обід та вечерю, і навіть йдучи в гості, не забувають прихопити із собою як "гостинець". Популярність кока-коли серед дітей та молоді просто вражає. Ще більше вражає і лякає безвідповідальне ставлення батьків до дитячого раціону. А між тим, кожний 5-ий в Туреччині страждає на ожиріння або має зайву вагу. Дані Türkiye İstatistik Kurumu станом на 2012 рік вказують на зріст цієї тенденції серед дорослого населення.

Статистика дитячого ожиріння також невтішна - більше 20 відсотків дітей віком від 6 до 10 років мають зайву вагу або ожиріння.
Дані Türkiye Halk Sağlıgı Kurumu станом на 2009-2010рр. :

 Щоб уявити повні масштаби лиха, необхідно врахувати дані про хворих на цукровий діабет. Є надія, що ситуацію все ж можна виправити. МОЗ Туреччини останнім часом активно пропагує здоровий спосіб життя. Були навіть спроби заборонити продаж газованих напоїв та інших некорисних речей в шкільних їдальнях. Вперше в світі саме в Туреччині було подано позов до суду  на компанію Кока-Кола, з вимогою вказати на етикетці всі складові напою. 
Айран замість коли в буфеті та 16 млн "сумних" школярів
 Поки що важко сказати, наскільки успішною є боротьба за здоров'я нації. Цьому заважають багато факторів. 9 фабрик компанії успішно функціонують в Туреччині і зачиняти їх ніхто не збирається. Та й самі люди не поспішають відмовлятися від своїх звичок. Не сприяє цьому i поширене помилкове уявлення про те, що зайві кілограми є ознакою здоров'я. Ну а якщо згадати феноменальну популярність кумира народних мас Реджепа Іведіка, взагалі можна сказати, що молоді є на кого рівнятися.

суботу, 24 січня 2015 р.

Tурецька православна церква Святителя Миколая

Aziz Nikola Türk Ortodoks kilisesi

Mumhane cd., 35, Karaköy, Beyoğlu


 Церква на цьому місці існувала ще в 16 ст., а сучасні будівлі датуються 1834-1887рр. Храм відносився до Вселенського Патріархату, але в 1924 році разом із двома іншими церквами в цьому районі був конфіскований новим урядом. В 1965 році він фактично був нeзаконно захоплений Турецьким Патріархатом, що призвело до судового позову. Греки забажали повернення своїх церков. Судова тяганина продовжується роками. Зокрема, в 1991 році після смерті турецького патріарха Папи Ефтіма ІІ (Тургута Ернерола) знову було порушено питання про повернення церков в юрисдикцію Константинопольської православної церкви. Останній позов було подано в 2011 році. Доречним аргументом на користь позивача був той факт, що Турецька православна церква дискредитувала себе зв'язком із ультранаціоналістичною організацією "Ергенекон". Але, незважаючи ні на що, турецька влада вже більше 20 років успішно ігнорує запити Патріарха Варфоломія.
 В 2003 році пожежа знищила притвор. Сліди вогню подекуди і досі видно на стінах комплексу. В храмі знаходилася срібна ікона Святого Миколая, що була об'єктом паломництва до того, як будівля перейшла у розпорядження ТПЦ. Зараз храм виглядає занедбаним та потребує реставрації. Його фактично "розтягують по камінчику". Вже зараз на території церкви розташувалися автомайстерні та кафе. А в зв'язку з реалізацією проекту "Галатапорт" будівлю взагалі може бути знесено.


Street-art на стінах церкви, а за рогом - автомайстерня
Вид на комплекс з тераси церкви Св.Пантелеймона
Столики кафе під церковними стінами
Купол церкви Св.Андрія Первозванного, Мумхане джаддесі

середу, 21 січня 2015 р.

Православні храми Каракьой


 В районі Каракьой, неподалік одна від одної, компактно розташувалися одразу шість православних храмів - три російські та три турецькі. Щоб відшукати деякі з них, доведеться поблукати вузькими вуличками кварталу. Забудова типова для старих районів, хаотична та щільна, тому розгледіти невеликі куполи на дахах житлових будинків непросто.
Купол церкви Св.Андрія Первозванного
 Гарним орієнтиром є турецька православна церква Святителя Миколая. Її знайти найлегше, йдучи по Мумхане джаддесі від набережної. Досить великий комлекс виглядає занедбаним, видно сліди пожежі. Церковний вал подекуди "прикрашений" графіті. Прямо навпроти воріт церкви та під її стінами розташувалися декілька кав'ярень. Та й практично на самій території храму знаходяться автомайстерні та місцеві забігайлівки. До речі, Турецька православна церква, як і УПЦ КП, є неканонічною невизнаною автокефалією, заснованою за підтримки турецької влади на противагу більш впливовому Вселенському Патріархату.
Aziz Nikola Türk Ortodoks kilisesi
 В безпосередній близькості до цього храму знаходяться церкви Св.Ілії, Св.Пантелеймона та Св.Андрія. Раніше шлях пілігрімів до Афону пролягав через Стамбул. Саме для них в 1837 році побудували в цьому районі три представництва афонських монастирів - Пантелеймонівського, Андріївського та Ільїнського. Кожен комплекс включав церкву, кімнати для паломників та трапезну. Після революції 1917 року тут знайшли прихисток багаточисленні емігранти з Росії. Саме в цих провулках оселялися найбідніші з них, що не могли собі дозволити житло у престижному районі Пера.
  З початком Першої світової війни всі храми були закриті, будівлі зайняли склади та казарми, а деякі монахи були вислані зі Стамбула. Після поразки Османської імперії та окупації міста 16 листопада 1918 року всі три комплекси були офіційно повернуті монахам. В них до  1920 року розміщувалися російські військовополонені. В 1923-1925 рр на хвилі дружніх відносин з кемалістським урядом радянська влада зазіхала на церковні будівлі, але вони знаходилися у юрисдикції Вселенського патріархату і ніколи не належали російській державі. В кінці 1929 року турецька влада реквізувала і опечатала храми, але в 1934р. за сприяння Європейської комісії та Вселенського Патріарха рішенням суду вони знову були повернуті монахам. 
 Всі три російські церкви знаходяться на останніх поверхах звичайних будинків. Знайти вхід можна, зайшовши через під'їзд та піднявшись по сходам. Скрізь є вказівники російською мовою та номер телефона церковнослужителя. Найкращий день для відвідання - неділя, але і в будні можна попросити відкрити храм для паломників, попередньо зателефонувавши.

 Церква Св.Ілії

Aya Iliya kilisesi, Karanlik Firin Sok. No:6, Karaköy, Beyoğlu

 Церква була побудована в 70-80 роки 19-го століття. В порівнянні з двома іншими церквами, ця зазнала найбільшого занепаду, внутрішнє оздоблення сильно постраждало та потребує реставрації. Довгий час тут не проводилися богослужіння, а сама будівля не була офіційно визнаною культовою спорудою. Тому в зв'язку з реалізацією проекту "Галатапорт", що має модернізувати район Каракьой, вона підлягає знесенню. Це набуло широкого розголосу у ЗМІ. Щоб завадити знесенню, храм знову відчинив свої двері для віруючих. Першу з 1972 року літургію 2 серпня 2013 року відслужив отець Віссаріон.

Церква Св. Андрія Первозванного

Aya Andrea kilisesi, Mumhane Cad. No:39 Karaköy, Beyoğlu
 Побудований в 1988-1890, цей храм досі вважається емігрантським, сюди приходила титулована публіка - дворяни, що врятувалися з охопленої революцією Росії. Тут зберігся старий оригінальний іконостас і настінні розписи в "нестеровському стилі", виконані в 1928-1929 М.К.Перовим. В 1971 році в Андріївському скиті на Афоні помер осатнній російський монах і тепер він заслений грецькою общиною. Але представництво монастиря досі вважається російським, незважаючи на підпорядкованість Вселенському Патріарху. Зараз храм можна відвідати щонеділі, в першій половині дня.

Церква Св.Пантелеймона

Hoca Tahsin Sok. No: 19 Karaköy, Beyoğlu
tel.(0212) 244-12-06

 Цей храм, побудований в 1873 році, найбільш відомий серед православної общини та російськомовної діаспори міста. Саме він деякий час залишався єдиним функціонуючим представництвом РПЦ в сучасному Стамбулі. Та й зараз в цю церкву потрапити найлегше порівняно із сусідніми обителями.
 2 лютого 1879 церкву освятив Патріарх Іоакім ІІІ. Вона пережила пожежу та реконструкцію 1890-1892 рр. В постреволюційний період монахи допомагали біженцям-емігрантам. В 60-ті фактично була закритою, богослужіння проводилися дуже рідко. В 1995 повноцінну діяльність храму було відновлено. З 1999 служби проводяться регулярно. Внутрішні розписи було відреставровано, а фрески на стінах та стелі написані заново на пожертву одного з прихожан. У храмі знаходяться 2 чудотворні ікони - ікона Св.Пантелеймона, написана в 1898 на Афоні спеціально для цього храма, та ікона Володимирської Матері Божої, подарунок монахині Митрофанії. Кажуть, монахиня зупинялася тут по дорозі в Єрусалим. Ікону, з якою вона ніколи не розлучалася, монахи вмовили залишити в храмі на час подорожі. Через дев'ять років Митрофанія повернулася і забрала ікону. Але незабаром, повернувшись додому, важко захворіла. Лікарі не могли їй допомогти, але одна незнайомка підійшла до неї в церкві та запитала: "Ви з Константинополю ікону взяли?" і наказала повернути образ в церкву Св.Пантелеймона. Сказавши це, жінка відійшла і ніхто її потім не міг знайти, а матушка Митрофанія одужала, щойно підготувала ікону до відправки в Константинополь. Вона прожила довге життя, а ікона досі зберігається в Стамбулі.
Всередині храму



 Неподалік також розташований Патріархат Турецької православної церкви - в приміщенні Meryem Ana Türk Ortodoks Kilisesi,  Aziz Yahya  Türk Ortodoks Kilisesi та найстаріша в Стамбулі вірменська церква, побудована в 1431 р. - Surp Krikor Lusavoriç Ermeni  Kilisesi.
Meryem Ana Türk Ortodoks Kilisesi

 Surp Krikor Lusavoriç Ermeni Kilisesi
Aziz Yahya Türk Ortodoks Kilisesi








понеділок, 19 січня 2015 р.

Грецька православна церква Святої Трiйці

Aya Triada Rum Ortodoks kilisesi

 Katip Çelebi Mh., Meşelik Sokak No:7/A, 34433 Beyoğlu

 Храм був побудований за проектом архітектора П.Кампанакі на місці дерев'янної церкви Святого Георгія, грецького кладовища та лікарні. В 1867 році було закладено перший камінь, але в зв'язку з фінансовими проблемами будівництво затягнулося. 14 вересня 1880 року храм був освячений Патріархом Іоакімом III та відкритий для прихожан. Будівля сильно постраждала під час погромів 6-7 вересня 1955 р. Реставрація стала можливою завдяки грецькому підприємцю Панайотісу Ангелопоулосу, який пожертвував на потреби патріархату дев'яносто тисяч доларів. Відновлення храму завершилося в 2003 році. Офіційне відкриття реконструйованої церкви відбулося 23 березня 2003р. На території знаходяться також невеликий палісад, підсобні споруди та грецька школа для дівчат Zappeion.
 Айя Тріаду добре видно з площі Таксім. Проте мало хто з туристів знає, що це найбільший діючий православний храм Стамбула. Особливістю його є незвичайна для інших храмів міста архітектура - великий купол, дві 4-поверхові дзвінниці, фасад у стилі нео-барокко, елементи неоготики у інтер'єрі. Справа в тому, що в Османській імперії до 1839 року діяла заборона на використання куполу, як архітектурного елементу, у будівництві всіх культових споруд, крім мечетей. Тому Айя Тріада стала першим християнським купольним храмом, побудованим в період Танзімату, коли обмеження були скасовані. До того ж, церква всередині також дуже гарнa:  розпис виконав художник Сакеларій Мегакліс, мармуром приміщення оздобив скульптор Олександр Крікеліс, деякі ікони датуються візантійською добою. Тому варто, гуляючи вулицею Істікляль, звернути з проспекту і помилуватися цим красивим  та незвичайним храмом. Щонеділі та на великі свята можна також відвідати літургію. 19 січня 2015 року на свято Богоявлення (Водохреща) спеціально для православних християн східної традиції в храмі було проведено богослужіння церковнослов'янською мовою.
Вхід до храму
Фасад храму


В притворі храму
В притворі храму
Всі бажаючі могли набрати освяченої води













Святкові пісні у виконанні "Українського хору янголів Стамбулу"