Музей під відкритим небом в Kağıthane

Kağıthane Açık Hava Müzesi

Merkez Mh., 34406 Kağıthane

 Комусь в муніципалітеті Kağıthane прийшла в голову гарна ідея. Замість того, щоб просто здати в археологічний музей купу камінців та уламків, знайдених при проведенні будівельних робіт, в 2007 році з них зробили  експозицію під відкритим небом. Вийшла така собі релакс-зона для працівників, відвідувачів та просто перехожих. Тепер кожен бажаючий може безкоштовно оглянути 141 експонат римського, візантійського та османського періодів. 

 Між тим, знавцеві історії "старого Стамбула" неодмінно стане сумно при вигляді цих фрагментів колись прекрасних палаців та павільонів, що прикрашали береги каналу Кяатане на початку 18 ст. Зараз новий канал, що з'єднує Халіч з Босфором, нажаль мало нагадує колишній "срібний потік", по якому здійснювали променади на гостроносих човнах османські аристократи. За зразком садів Версалю тут булo розбито парк з полями тюльпанів, фонтанами, басейнами та зведено близько 60 літніх резиденцій в стилі бароко і рококо для султана та його двору, в тому числі і Перший палац Садабат - символ Епохи тюльпанів. Вся ця розкіш потребувала значних затрат. Нові податки прийшлися не до вподоби простому народу i викликали бунт. Всі будівлі зруйнували в ході повстання Патрона Халіля в 1730 році. Вцілів тільки палац, спалити його не дозволив новий падишах Махмут І. За 62 роки до Луї XI та Марії Антуанетти з її тістечками за надмірний потяг до розкоші великий візир Невшехірлі Дамат Ібрагім-паша поплатився головою. Його стратили на вимогу повстанців. Султанам в Османській імперії було якось не прийнято рубати голови. Племінник вирішив обійтися без шовкового шнурка, тому Ахмеда ІІІ просто змусили зректися пестолу і відправили у вигнання. На цьому і завершилася доба тюльпанів. Про колишню красу нагадують лише поштові листівки, картини і гравюри європейських художників та письмові свідчення мандрівників.

 Перший палац, побудований на цьому місці в 1722, було зруйновано у 1809 році.  Другий побудували в 1809-1816, але вже в 1863 знесли, щоб побудувати Третій, останній палац Садабат. В 1943 році його замінилa військова школа, а згодом - будівля сучасного муніципалітету

А ось так це місце виглядало за Доби тюльпанів. Садабат в пер. з фарсі означає "процвітаюче місце". Так його нарекли поети, яких на відктиття палацу запросив падишах

Натхненням для архітектора Першого палацу Садабат 28-го Мехмета Челебі стали палаци Марлі та Фонтенбло, які він відвідував під час перебування на посаді посла у Франції

 

Чаглаян каскад

Все, що залишилося від колишньої краси

Çeşme-i Nûr відреставрували не так давно

3D модель палацу

Kağıthane deresi, або   Barbisos (давніша, візантійська назва каналу)

Sweet waters of  Europe  (таку назву каналу дали іноземці) були популярним місцем відпочинку стамбульських аристократок, особливо навесні.

Треба віддати належне муніципалітету, сьогодні це місце вже дійсно можна назвати парком. За останні кілька років практично всю територію засадили деревами та створили  систему іригації.

Намагання відродити традицію катання на човнах поки не увінчалися успіхом. Спочатку треба вирішити проблему очищення води та укріплення берегів каналу


Читайте також:

Сучасні фото району Kağıthane

Kağıthanem..

 Після майже трьох років життя в Стамбулі просто захотілося поділитися тим, за що можна полюбити це місто. Район Kağıthane (правильно вимовляти оте Кяатане, не ламаючи язика, навчитися було не так просто), розташований практично в самому серці європейської частини, часто характеризують як "старий та консервативний". Але вже незабаром, зважаючи на обсяги будівництва всіляких резіданс і офісних центрів, буде тут діловий рай на кшталт сусіднього Шішлі. Тому рано чи пізно плануємо переїхати у більш спокійний район, або й зовсім в інше місто. Життя в самому центрі величезного мегаполісу має свої плюси і мінуси. Негативу в житті і так вистачає, хочеться згадати лише хороше.

 Тож oсь він - мій куточок в Стамбулі. Навіть коли ми поїдем звідси, нехай  в пам'яті він залишиться саме таким.

2012

Hasbahçe

3 дня зими, 2 сантиметри снігу

Старий дитячий майданчик, Sadabat park

Місцевий витвір образотворчого мистецтва

А якщо придивитися - карикатура на дружину художника)))))

Всюдисущий Ататюрк. Щойно повісили

Реактивні стамбульські пожежники

Забір крові на виїзді. Рамазан 2013, Хасбахче

Axis AVM

Imrahor caddesi

Наш парк <3

Sadabat camii

Новий дитячий майданчик

Зима 2015

Açık hava müzesi

ТОП-5 екранізованих турецьких бестселерів

1. "Корольок - пташка співоча", (тур. Çalıkuşu) — один з найбільш відомих турецьких романів, що став класикою світової літератури. Написаний в 1922 році письменником Решадом Нурі Гюнтекіном. Історію багатостраждального кохання Феріде та Кямрана екранізували тричі - в 1966 було знято однойменну стрічку, а також два серіали - в 1986 та 2013 роках. До речі, у написанні сценарію до першої екранізації брав участь сам Гюнтекін, а режисером першого фільму та серіалу був Осман Седен. В головній ролі знімалися легенди турецького кінематографу Тюркан Шорай та Айдан Шенер. В новому серіалі, який через невисокі рейтинги закрили після першого сезону, Феріде зіграла молода акторка Фахріє Евджен, а Кямрана - відомий в Туреччині актор та модель Киванч Татлитуг. На пострадянському просторі все ж більш відомим і популярним залишається серіал 1986 року з незабутньою музикою Есіна Енгіна.

2. "Курт Сеїт та Шура", (Kurt Seyit ve Şura)  — роман Нермін Безмен, написаний в 1999 році. За основу для сюжету було взято реальні події та особистості. Джерелом натхнення для письменниці стали історії з життя її діда, що їх розповідали в сімейному колі. Сама Безмен ніколи його не бачила, оскільки він помер до її народження. Не знайшлося й людей, що добре б знали дідуся. Це значно ускладнило дослідження та пошук історичних даних. Але волею випадку доля звела Нермін з колегою по перу Джеком Делеоном, який і познайомив її з людиною, що змогла дати відповіді на всі питання.  Баронесі Валентині Клодт фон Юргензбург на час знайомства було вже майже дев'яносто. Рідна сестра Олександри Верженської, вона допомогла письменниці відтворити ланцюжок подій в історії кохання Шури та Курта Сеїта Емінова. Останні шматочки пазла стали на своє місце і аворка майбутнього бестселеру нарешті дізналася все, що було потрібно для створення образів.

 Серіал, знятий за мотивами роману в 2014 році, незважаючи на значний бюджет та залучення популярних акторів, мав низькі рейтинги та недовго протримався на телебаченні.

 3. "Помста змій", (Yılanların Öcü) — написаний в 1954 році роман письменника Факіра Байкурта  є першою частиною трилогії, до якої також ввійшли "Баллада Іразджі"(1961) та написана значно пізніше "Сага про Кара Ахмета"(1977).  За "Помсту змій" письменник був нагороджений літературною премією Юсуфа Наді. За реалістичне зображення життя простого народу молодий письменник водночас здобув визнання з боку прогресивної частини суспільства і відчув на собі репресії з боку влади. Перший фільм, знятий за мотивами роману, довгі роки забороняли демонструвати, а самого Байкурта звинуватили у спотворюванні дійсного стану речей. Роман про шекспірівські пристрасті, що вирують в селі Караташ, екранізувався тричі. За мотивами книги було знято два повнометражних фільма - в 1962 та 1985 роках. Серіал, знятий нещодавно, не стали розтягувати і обмежилися одним сезоном. Напевно таки взяли до уваги невдалий досвід "Чаликушу" та "Курт Сеїта". До речі, зйомки серіалу проводилися в мальовничій Каппадокії, поблизу містечка Невшехір.

4. "Листопад", (Yaprak Dökümü) - ще один роман Решада Нурі Гюнтекіна, написаний в 1930р, екранізували чотири рази. В 1957 та 1967 було знято дві кінострічки, а також два серіали в 1988 та 2006рр. Остання адаптація книги вилилася в успішний телепроект, що протримався на каналі D рекордних 5 сезонів з 2006 по 2010 рік та мав високі рейтинги. Очевидно популярність саме цього серіалу спричинила нову хвилю екранізацій на турецькому телебаченні. Саме з нього розпочалася стрімка кар'єра Фахріє Евджен. Також в ньому знімалася майбутня зірка "Величного століття" Деніз Чакир.

5. "Dudaktan kalbe" - сумна історія з сумним фіналом знову ж таки від автора незрівнянної "Чаликушу". Люблять турки такі драми, щоб аж серце розривалося від жалю і сльози текли рікою. Тому напевно саме цей роман, написаний в 1925 році. екранізували найбільшу кількість разів: за його мотивами знято три фільма - в 1951, 1964 та 2004 роках, а також два серіала - в 1989 та 2007.

 Загалом же Гюнтекіна можна сміливо назвати найбільш "екранізованим" турецьким письменником. Багато років поспіль саме до його творів найчастіше продовжують звертатися режисери. 

Читайте також:

ТОП-5 бестселлерів, дія яких відбувається в Стамбулі

ТОП-5 серіалів, що знімалися в Стамбулі

ТОП-5 блокбастерів, що знімалися в Стамбулі

ТОП-5 кінотеатрів європейської частини Стамбула