Меморіал-усипальниця "Сан-Стефано", Єшількьой

3D модель церкви-мемориалу

 Після закінчення російсько-турецької війни та підписання Сан-Стефанського мирного договору вирішено було побудувати пам'ятник полеглим солдатам. Коли султан дав дозвіл на будівництво і були виділені кошти для купілі землі в Сан-Стефано (зараз Єшількьой), виникли проблеми із місцем його розташування. Спочатку планувалося придбати саме той дім, де було підписано договір. Але його власник був проти, незважаючи на запропоновану високу ціну. Він написал листа султану із пропозицією викупити будинок, щоб той не дістався росіянам.

 Зрештою, ділянку для будівництва виділили на місці колишнього лазарету. За проектом архітектора Базарова, затвердженим військовим атташе Пєчковим, було зведено комплекс, що об'єднав у собі каплицю, пам'ятник-меморіал та усипальницю. Розписом стін займалися п'ять випускників Санкт-Петербурзької академії мистецтв - Еберлінг, Стягов, Белащенко, Потріков і Глущенко. Останки російських солдат були захоронені у склепі, що знаходився y підвальній частині меморіалу. За офіційними даними, там було поховано 5000 загиблих воїнів, а через деякий час у беспосередній близькості до меморіалу - ще 5000.

 На освяченні храму та відкритті меморіалу 6.12.1899 p були присутні великий князь Микола Миколайович, Вселенський патріарх, члени російського посольства та турецькі чиновники. Але проіснував він недовго. 

 Вже через 15 років, після вступу Туреччини в Першу світову, меморіал-усипальницю зруйнували. Це був один із пунктів ідеологічної обробки населення, що велася паралельно з військовими приготуваннями.

14.11.1914 усипальницю було підірванo, а місце очищено від уламків. Натовп виражав свою радість від спостережання цього видовища, б'ючи в барабани. Так як знесення було сплановано заздалегідь, йому намагалися надати найбільшого розголосу. Історичний момент торжества переможених над переможцями знімали на кіноплівку, що ввійшла в історію як перший турецький кінофільм, відомий під назвою "Знесення пам'ятника Сан-Стефано". Наступного дня газети повідомляли, що внутрішнє убранство було передано департаменту поліції, в тому числі і невеликий макет церкви. Найцінніше ж було вивезено монахами, а декілька дзвонів потрапили у Військовий музей.

 Спроби домовитися про встановлення на старому місці пам'ятника велися після Жовтневої революції. І нещодавно, у 2012-2013рр, це питання знову піднімалося  Імператорським православним палестинським товариством (ІППО). Деякі ЗМІ, як російські, так і турецькі, поспішили констатувати це як досягнення домовленості між сторонами. ІППО опублікувало заяву, де спростувало цю інформацію. Отож, ніяких конкретних рішень по відновленню меморіалу не прийнято. Зараз на цьому місці - лише огороджена колючим дротом занедбана ділянка землі, що знаходиться на території військової бази в районі Флорья. Старожили називають це місце "горою, де стояв російський пам'ятник" та не забувають, що кості загиблих воїнів досі знаходяться там.