Показ дописів із міткою Ахмед ІІІ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Ахмед ІІІ. Показати всі дописи

субота, 16 травня 2015 р.

Балтаджи Мехмед-паша та Катерина І

Катерина в шатрі Великого візира, малюнок художника Мюніфа Фехіма
 Балтаджи Мехмед-паша (тур. Pakçemuezzin Baltacı Mehmed Paşa; 1662— 1712) — турецький політичний діяч XVIII ст. Двічі займав посаду Великого візирa Османської імперії - з 1704 по 1706 та з 1710 по 1711. Ще юнаком потрапив у палац завдяки родинним зв'язкам. Його прізвище походить від назви посади, з якої почалася його кар'єра при дворі. Адже слуги та охоронa покоїв султана називались Zülüflü Baltacılar. За красивий голос та вроду його також прозвали Pakçemuezzin. Під час повстання яничар в 1703 р. підтримав шехзаде Ахмеда та допоміг йому зайняти престол. Спритний царедворець Мехмед-ефенді брав участь в усуненні двох свої попередників, і врешті-решт сам став Великим візиром. Згодом внаслідок придворних інтриг його було вислано в Ізміт. Але в 1710 році, коли розпочалася війна з Росією, падишах згадав про колишнього фаворита та надав йому другий шанс.
Ахмед ІІІ
До речі, онук Турхан Султан,
а отже на чверть українець)
 Можливо, якби Ахмед ІІІ тоді сам очолив військо, все б склалося інакше. Адже він був одним з небагатьох прогресивних політиків та реформаторів на османському престолі, що робив спроби подолати відставання Османської імперії від європейських держав. За його правління, що згодом отримало назву Епохи тюльпанів (Lale devri), мистецтво та архітектура пережили новий розквіт під впливом європейської культури. Проте схоже, що падишаха не приваблювала безпосередня участь у військовиx баталіяx, тому й було викликано із заслання Мехмеда-пашу. Султан повернув йому титул Великого візиря та призначив головнокомандувачем османською армією.
 Прутська кампанія Петра І, на відміну від тріумфальної Полтавської битви, практично не висвітлена у працях російських та українських істориків. Життя правителя, царювання якого стало таким знаковим у долі Московії, моглo б обірватися під молдавським містечком Станілешти. Після легендарної перемоги під Полтавою в 1709 році Петро І мав намір завоювати Молдову i Валахію, а також за підтримки місцевого населення закріпитися на Балканах. Однак плануючи Прутський похід, він явно недооцінив супротивників та переоцінив союзників. Адже проти нього виступали, об'єднавши сили, кримські татари, запорізькі козаки, шведи та турки. Про те, наскільки легкою видавалася майбутня військова кампанія, свідчило рішення царя взяти з собою жінок, в тому числі і коханку Марту Скавронську - майбутню імператрицю Катерину І. Влітку 1711р. російське військо опинилося у вкрай несприятливому становищі: оточене та притиснуте втричі більшою армією турків до річки Прут, на іншому березі якої стояв кримський хан з шведським королем та козаки на чолі з Пилипом Орликом. Петро І був готовий до капітуляції на будь-яких умовах, але домовлятися вирішив лише з найсильнішим з ворогів, намагаючись таким чином усунути інші сторони від диктування умов під час укладення мирного договору.
Марта Скавронська - Катерина I
 З Прутським миром пов'язана цікава псевдоісторична байка про Балтаджи та Катерину. Власне, є дві версії цієї "легенди" - російська та турецька. За першою з них, саме Катерина порадила цареві спробувати відкупитися від полону, заплативши головнокомандувачам турецької армії велетенського хабара. Щоб зібрати для цього достатньо золота, майбутня цариця з фрейлінами та дружинами офіцерів віддали всі свої коштовності. Після повернення з війни героїня та рятувальниця війська російського отримала достойну нагороду - одруження, корону, почесті та особистий іменний орден за заслуги у поході. Пізніше цю історію Вольтер  виклав у своїй книзі про Карла ХІІ.
 Згідно більш сентиментальної турецької версії, Катерина особисто зустрічалася з Великим візиром віч-на-віч, розчулила його та переконала змінити гнів на милість. Про те, як саме їй це вдалося, навіть написано кілька книг - тут вже турки дали волю фантазії,  не поскупившись на пікантнi подробицi.
Петро І :
" Ставь с ними на все, что похотят,
 кроме шкляфства"
 Достовірно ж відомо лише, що підкуп турецького командування дійсно мав місце і на це з армійської казни було виділено 250 тисяч рублів. Також варто відзначити і неабиякий дипломатичний хист віце-канцлера барона Шафірова, який вів переговори з турками. Умови договору були невигідні для Росії - здача Азова з подальшою втратою Азовського флоту, знищення ряду фортець на прикордонних територіях, виведення військ з  території Речі Посполитої та Правобережної України, заборона втручатися в українські справи. Проте Петро І був готовий і до куди більших поступок. Посланці від царя мали інструкції "зголошуватися на все, окрім полону". Зрештою, вдалося уникнути сплати данини Кримському ханству та змусити Карла ХІІ забути про реванш і повернутися до Швеції.
 Девлет Гірей та Карл ХІІ, вкрай незадоволені тим, що їх інтереси не було враховано, поспішили сповістити султана про те, що сталося насправді. Вочевидь, султан прийняв на віру їх версію подій, оскільки наказав стратити Великого візира. Але завдяки заступництву валіде смертний вирок замінили засланням на острів Лемнос. Пізніше Мехмед-паша все таки був задушений за наказом султана.

Карл ХІІ вимагає від турків переслідувати російське військо. До речі, шведського короля турки прозвали Demirbaş - "залізна голова", а російського царя Delı Petro - "божевільний Петро"
Oрден Визволення 
(пізніше перейменований на орден Святої Катерини)
Особливо цікаво в контексті всього вищесказаного виглядає барельєф Растреллі "Прутський похід": «Меч отца Российска пожре у Прута поганые турки»

Книги про Балтаджи та Катерину:

Tурки часто плутають Катерину І з Катериною ІІ

А ця обкладинка нагадує  кадр з фільму "Анжеліка і султан" )))


вівторок, 7 квітня 2015 р.

Музей під відкритим небом в Kağıthane

Merkez Mh., 34406 Kağıthane

 Комусь в муніципалітеті Kağıthane прийшла в голову гарна ідея. Замість того, щоб просто здати в археологічний музей купу камінців та уламків, знайдених при проведенні будівельних робіт, в 2007 році з них зробили  експозицію під відкритим небом. Вийшла така собі релакс-зона для працівників, відвідувачів та просто перехожих. Тепер кожен бажаючий може безкоштовно оглянути 141 експонат римського, візантійського та османського періодів. 
 Між тим, знавцеві історії "старого Стамбула" неодмінно стане сумно при вигляді цих фрагментів колись прекрасних палаців та павільонів, що прикрашали береги каналу Кяатане на початку 18 ст. Зараз новий канал, що з'єднує Халіч з Босфором, нажаль мало нагадує колишній "срібний потік", по якому здійснювали променади на гостроносих човнах османські аристократи. За зразком садів Версалю тут булo розбито парк з полями тюльпанів, фонтанами, басейнами та зведено близько 60 літніх резиденцій в стилі бароко і рококо для султана та його двору, в тому числі і Перший палац Садабат - символ Епохи тюльпанів. Вся ця розкіш потребувала значних затрат. Нові податки прийшлися не до вподоби простому народу i викликали бунт. Всі будівлі зруйнували в ході повстання Патрона Халіля в 1730 році. Вцілів тільки палац, спалити його не дозволив новий падишах Махмут І. За 62 роки до Луї XI та Марії Антуанетти з її тістечками за надмірний потяг до розкоші великий візир Невшехірлі Дамат Ібрагім-паша поплатився головою. Його стратили на вимогу повстанців. Султанам в Османській імперії було якось не прийнято рубати голови. Племінник вирішив обійтися без шовкового шнурка, тому Ахмеда ІІІ просто змусили зректися пестолу і відправили у вигнання. На цьому і завершилася доба тюльпанів. Про колишню красу нагадують лише поштові листівки, картини і гравюри європейських художників та письмові свідчення мандрівників.
















 Перший палац, побудований на цьому місці в 1722, було зруйновано у 1809 році.  Другий побудували в 1809-1816, але вже в 1863 знесли, щоб побудувати Третій, останній палац Садабат. В 1943 році його замінилa військова школа, а згодом - будівля сучасного муніципалітету
А ось так це місце виглядало за Доби тюльпанів. Садабат в пер. з фарсі означає "процвітаюче місце". Так його нарекли поети, яких на відктиття палацу запросив падишах



Натхненням для архітектора Першого палацу Садабат 28-го Мехмета Челебі стали палаци Марлі та Фонтенбло, які він відвідував під час перебування на посаді посла у Франції
 



Чаглаян каскад

Все, що залишилося від колишньої краси

Çeşme-i Nûr відреставрували не так давно


3D модель палацу

Kağıthane deresi, або   Barbisos (давніша, візантійська назва каналу)
Sweet waters of  Europe  (таку назву каналу дали іноземці) були популярним місцем відпочинку стамбульських аристократок, особливо навесні.


Треба віддати належне муніципалітету, сьогодні це місце вже дійсно можна назвати парком. За останні кілька років практично всю територію засадили деревами та створили  систему іригації.

Намагання відродити традицію катання на човнах поки не увінчалися успіхом. Спочатку треба вирішити проблему очищення води та укріплення берегів каналу


Читайте також:

Сучасні фото району Kağıthane