Показ дописів із міткою храми. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою храми. Показати всі дописи

субота, 24 січня 2015 р.

Tурецька православна церква Святителя Миколая

Aziz Nikola Türk Ortodoks kilisesi

Mumhane cd., 35, Karaköy, Beyoğlu


 Церква на цьому місці існувала ще в 16 ст., а сучасні будівлі датуються 1834-1887рр. Храм відносився до Вселенського Патріархату, але в 1924 році разом із двома іншими церквами в цьому районі був конфіскований новим урядом. В 1965 році він фактично був нeзаконно захоплений Турецьким Патріархатом, що призвело до судового позову. Греки забажали повернення своїх церков. Судова тяганина продовжується роками. Зокрема, в 1991 році після смерті турецького патріарха Папи Ефтіма ІІ (Тургута Ернерола) знову було порушено питання про повернення церков в юрисдикцію Константинопольської православної церкви. Останній позов було подано в 2011 році. Доречним аргументом на користь позивача був той факт, що Турецька православна церква дискредитувала себе зв'язком із ультранаціоналістичною організацією "Ергенекон". Але, незважаючи ні на що, турецька влада вже більше 20 років успішно ігнорує запити Патріарха Варфоломія.
 В 2003 році пожежа знищила притвор. Сліди вогню подекуди і досі видно на стінах комплексу. В храмі знаходилася срібна ікона Святого Миколая, що була об'єктом паломництва до того, як будівля перейшла у розпорядження ТПЦ. Зараз храм виглядає занедбаним та потребує реставрації. Його фактично "розтягують по камінчику". Вже зараз на території церкви розташувалися автомайстерні та кафе. А в зв'язку з реалізацією проекту "Галатапорт" будівлю взагалі може бути знесено.


Street-art на стінах церкви, а за рогом - автомайстерня
Вид на комплекс з тераси церкви Св.Пантелеймона
Столики кафе під церковними стінами
Купол церкви Св.Андрія Первозванного, Мумхане джаддесі

середа, 21 січня 2015 р.

Православні храми Каракьой


 В районі Каракьой, неподалік одна від одної, компактно розташувалися одразу шість православних храмів - три російські та три турецькі. Щоб відшукати деякі з них, доведеться поблукати вузькими вуличками кварталу. Забудова типова для старих районів, хаотична та щільна, тому розгледіти невеликі куполи на дахах житлових будинків непросто.
Купол церкви Св.Андрія Первозванного
 Гарним орієнтиром є турецька православна церква Святителя Миколая. Її знайти найлегше, йдучи по Мумхане джаддесі від набережної. Досить великий комлекс виглядає занедбаним, видно сліди пожежі. Церковний вал подекуди "прикрашений" графіті. Прямо навпроти воріт церкви та під її стінами розташувалися декілька кав'ярень. Та й практично на самій території храму знаходяться автомайстерні та місцеві забігайлівки. До речі, Турецька православна церква, як і УПЦ КП, є неканонічною невизнаною автокефалією, заснованою за підтримки турецької влади на противагу більш впливовому Вселенському Патріархату.
Aziz Nikola Türk Ortodoks kilisesi
 В безпосередній близькості до цього храму знаходяться церкви Св.Ілії, Св.Пантелеймона та Св.Андрія. Раніше шлях пілігрімів до Афону пролягав через Стамбул. Саме для них в 1837 році побудували в цьому районі три представництва афонських монастирів - Пантелеймонівського, Андріївського та Ільїнського. Кожен комплекс включав церкву, кімнати для паломників та трапезну. Після революції 1917 року тут знайшли прихисток багаточисленні емігранти з Росії. Саме в цих провулках оселялися найбідніші з них, що не могли собі дозволити житло у престижному районі Пера.
  З початком Першої світової війни всі храми були закриті, будівлі зайняли склади та казарми, а деякі монахи були вислані зі Стамбула. Після поразки Османської імперії та окупації міста 16 листопада 1918 року всі три комплекси були офіційно повернуті монахам. В них до  1920 року розміщувалися російські військовополонені. В 1923-1925 рр на хвилі дружніх відносин з кемалістським урядом радянська влада зазіхала на церковні будівлі, але вони знаходилися у юрисдикції Вселенського патріархату і ніколи не належали російській державі. В кінці 1929 року турецька влада реквізувала і опечатала храми, але в 1934р. за сприяння Європейської комісії та Вселенського Патріарха рішенням суду вони знову були повернуті монахам. 
 Всі три російські церкви знаходяться на останніх поверхах звичайних будинків. Знайти вхід можна, зайшовши через під'їзд та піднявшись по сходам. Скрізь є вказівники російською мовою та номер телефона церковнослужителя. Найкращий день для відвідання - неділя, але і в будні можна попросити відкрити храм для паломників, попередньо зателефонувавши.

 Церква Св.Ілії

Aya Iliya kilisesi, Karanlik Firin Sok. No:6, Karaköy, Beyoğlu

 Церква була побудована в 70-80 роки 19-го століття. В порівнянні з двома іншими церквами, ця зазнала найбільшого занепаду, внутрішнє оздоблення сильно постраждало та потребує реставрації. Довгий час тут не проводилися богослужіння, а сама будівля не була офіційно визнаною культовою спорудою. Тому в зв'язку з реалізацією проекту "Галатапорт", що має модернізувати район Каракьой, вона підлягає знесенню. Це набуло широкого розголосу у ЗМІ. Щоб завадити знесенню, храм знову відчинив свої двері для віруючих. Першу з 1972 року літургію 2 серпня 2013 року відслужив отець Віссаріон.

Церква Св. Андрія Первозванного

Aya Andrea kilisesi, Mumhane Cad. No:39 Karaköy, Beyoğlu
 Побудований в 1988-1890, цей храм досі вважається емігрантським, сюди приходила титулована публіка - дворяни, що врятувалися з охопленої революцією Росії. Тут зберігся старий оригінальний іконостас і настінні розписи в "нестеровському стилі", виконані в 1928-1929 М.К.Перовим. В 1971 році в Андріївському скиті на Афоні помер осатнній російський монах і тепер він заслений грецькою общиною. Але представництво монастиря досі вважається російським, незважаючи на підпорядкованість Вселенському Патріарху. Зараз храм можна відвідати щонеділі, в першій половині дня.

Церква Св.Пантелеймона

Hoca Tahsin Sok. No: 19 Karaköy, Beyoğlu
tel.(0212) 244-12-06

 Цей храм, побудований в 1873 році, найбільш відомий серед православної общини та російськомовної діаспори міста. Саме він деякий час залишався єдиним функціонуючим представництвом РПЦ в сучасному Стамбулі. Та й зараз в цю церкву потрапити найлегше порівняно із сусідніми обителями.
 2 лютого 1879 церкву освятив Патріарх Іоакім ІІІ. Вона пережила пожежу та реконструкцію 1890-1892 рр. В постреволюційний період монахи допомагали біженцям-емігрантам. В 60-ті фактично була закритою, богослужіння проводилися дуже рідко. В 1995 повноцінну діяльність храму було відновлено. З 1999 служби проводяться регулярно. Внутрішні розписи було відреставровано, а фрески на стінах та стелі написані заново на пожертву одного з прихожан. У храмі знаходяться 2 чудотворні ікони - ікона Св.Пантелеймона, написана в 1898 на Афоні спеціально для цього храма, та ікона Володимирської Матері Божої, подарунок монахині Митрофанії. Кажуть, монахиня зупинялася тут по дорозі в Єрусалим. Ікону, з якою вона ніколи не розлучалася, монахи вмовили залишити в храмі на час подорожі. Через дев'ять років Митрофанія повернулася і забрала ікону. Але незабаром, повернувшись додому, важко захворіла. Лікарі не могли їй допомогти, але одна незнайомка підійшла до неї в церкві та запитала: "Ви з Константинополю ікону взяли?" і наказала повернути образ в церкву Св.Пантелеймона. Сказавши це, жінка відійшла і ніхто її потім не міг знайти, а матушка Митрофанія одужала, щойно підготувала ікону до відправки в Константинополь. Вона прожила довге життя, а ікона досі зберігається в Стамбулі.
Всередині храму



 Неподалік також розташований Патріархат Турецької православної церкви - в приміщенні Meryem Ana Türk Ortodoks Kilisesi,  Aziz Yahya  Türk Ortodoks Kilisesi та найстаріша в Стамбулі вірменська церква, побудована в 1431 р. - Surp Krikor Lusavoriç Ermeni  Kilisesi.
Meryem Ana Türk Ortodoks Kilisesi

 Surp Krikor Lusavoriç Ermeni Kilisesi
Aziz Yahya Türk Ortodoks Kilisesi