четвер, 4 червня 2015 р.

У пошуках Феріде. Частина 2.

 Початок статті тут.



  Все життя Феріде було розділене на дві частини - "до" і "після". Затьмарене втратою батьків дитинство пролетіло серед веселих шкільних подруг та люблячої рідні, і закінчилося несподіваним болісним розчаруванням. Натомість розпочався повний поневірянь шлях одинокої змученої душі. Втікаючи подалі від Кямрана та його сім'ї, Ферідe спочатку потрапила в Бурсу. В цьому місті недосвідченій дівчині судилося отримати перший з багатьох гірких уроків, що приготувало їй життя. Через інтриги та власну довірливість молода вчителька отримує посаду не в міській школі, а у віддаленому гірському селі.
 Саме в Бурсі Феріде розпочинає писати свій щоденник. Також тут припинив свої пошуки Кямран, коли дізнався історію з шейхом Юсуфом. Міських пліток виявилось достатньо, щоб облишити спроби повернути Чаликушу.

* * *

"На перший погляд село Зейнілер справляло враження, попелища, яке ще де-не-де продовжувало димітися. Зазвичай при слові "село" моя уява малювала веселі охайні будиночки, що потопають в оточенні зелених дерев, як затишні голуб'ятні старих особняків на Босфорі. А ці халупи скидалися на чорні похмурі руїни, які ось-ось впадуть.

...тут, на темному цвинтарі Зейнілер, я вперше в житті зрозуміла: смерть - це дещо страшне і трагічне."

 На згадку про події роману в селищі не так давно було відкрито "Дім Чаликушу" - міні-музей, присвячений творчості Решата Нурі Гюнтекіна. Кладовище, описане в книзі, розташоване біля мечеті Зейнілер.
Панорама Бурси, поч. ХХст.
Zeyniler köyü 
Дім Чаликушу - Reşat Nuri Güntekin Çalıkuşu Evi

Школа та будиночок Феріде, описані в книзі, виглядали приблизно так.
Кладовище Zeyniler Kabristanı

* * *

"Моя бідна Феріде, яка ти наївна. Гюльбешекер - це ж твоє ім'я. Так прозвали тебе чоловіки Ч... за прекрасний колір обличчя."

 В Чанакаллє Феріде отримала своє знамените прізвисько. Також в цьому місті зберігся будинок, в якому деякий час проживав письменник. Нажаль, він знаходиться в аварійному стані. Власник та мyніципалітет міста ніяк не можуть домовитися про його реставрацію.  

Будинок письменника
Gülbeşeker - варення з пелюсток троянд
Фото Чанаккалє до війни

* * *

 Після неприємностей, що сталися в Чанаккалє, Феріде знову змушена була вирушити в дорогу. На пароплаві "Принцеса Марія" вони з Мунісе прибули до Ізміру. Там місцевий багатій запрошує молоду вчительку до свого маєтку в Каршияка давати приватні уроки для його дочок. Проте і тут співоча пташка надовго не зaтримується. Щойно випадає можливість, Феріде, якій не до душі робота гувернантки, переїздить до містечка Кушадаси.

Набережна Каршияка, Ізмір

* * *

 В Кушадаси на Феріде чекали нові випробування. Важко захворіла та померла її прийомна донька Мунісе. Пережити втрату їй допоміг старий знайомий Хайруллах-бей. Згодом Феріде довелося вийти за нього заміж. Після весілля щоденник Чаликушу закінчується, підводячи підсумок її мандрівного життя.

"Дім Чаликушу" в Кушадаси
"...яке це чудове місце! ...Особливо прекрасні скелясті пагорби. Я не можу ними намилуватися. Вони, наче хамелеон, змінюють колір в залежності від погоди та часу доби. І здаються то малиновими чи червоними, то рожевими чи фіолетовими, то білими або навіть чорними. Тому це селище і прозвали Аладжакая - строката скеля."

Селище Аладжакая, де знаходилася садиба Хайруллах-бея та притулок для сиріт Феріде
 Закінчується історія кохання Феріде і Кямрана там, де і розпочалася - у Текірдазі, в будинку тітоньки Айше. Десять років пройшло з того для, коли злітаючи на гойдалці до небес, Чаликушу погодилася вийти заміж за свого кузена. Після всього, що їй довелося пережити, зрештою дівчина отримує свою вистраждану винагороду.


Читайте також:







У пошуках Феріде. Частина 1


 Улюблену багатьма книгу Рeшада Нурі Гюнтекіна часто помилково відносять до жанру любовного роману. Тоді як в цю сумну історію  двох закоханих насправді закладено куди більш глибокий сенс. Читачу відкривається не лише прекрасний внутрішній світ Чаликушу, а й можливість  крізь призму її життя зазирнути в турeцькe суспільствo на початку ХХ ст. Aтмосфера останніх днів існування великої імперії передана дуже реалістично та подeкуди з гумором: корупція тв бюрократія, неуцтво і міщанство, міцні кайдани релігійних заборон, протистояння усталених вікових традицій та віянь нової епохи. Автор влучно висміює недолугих чиновників i провінційну "знать", таврує заздрісників та інтриганів, засуджує підлість та ницість, захоплюється щирістю простих людей та благородством небагатьох істинних чоловіків, що трапилися на шляху Феріде. Кажуть навіть, це була одна з найулюбленіших книг Ататюрка. Схоже на правду, не дарма він все життя боровся проти того зла, що описано в романі.
 Перелoмний момент в історії країни - революція 1908 року та подальший розпад Османської імперії - залишається неначе за кадром, як і Перша cвітова війна. Тим не менше ці події впливають на життя головних героїв, кардинально змінюючи їхні долі.

* * *

"Мені здається, я народилася у озері, як риба...
...Дуже, дуже давно, пам'ятаю, я, в чому мати народила, плескалася у своєму улюбленому озері серед величезного листя. Озеро здавалося безкраїм, та нагадувало море. У воді плавало велетенське листя з дерев, що оточували озеро зі всіх боків... Ви запитаєте, як може озеро з листям на поверхні та високими деревами навколо може нагадувати море?.. Присягаюсь, я не обманюю. Я сама, як і ви, дивуюсь цьому...»

 Озеро з перших дитячих спогадів Феріде знаходилося в Іраку, поблизу міста Мосул. Саме звідси розпочинається мандрівка по слідам героїв роману. Після весілля батьки Феріде спершу жили у віддаленій турецькій провінції Діярбакир, але згодом переїхали до Мосула. Там, ймовірно, і народилася наша героїня. Батька переводили з гарнізону в гарнізон - Ханекін, Багдад, Кербела; родина переїжджала далі вглиб країни. В Кербелі дівчинці довелося пережити розставання з годувальницею Фатмою та знайти нового друга - старого вояку Хюсеїна. Зараз відстань між цими містами здається незначною, але родині Нізаммедін-бея довелося подолати важкий шлях, подорожуючи країною з спекотним кліматом. Мандрівне життя підірвало і без того слабке здоров'я матері дівчинки. В столиці Лівану Бейруті, на шляху додому, вона померла. Після цього батько відправив дочку до бабусі, що жила в Стамбулі.


* * *

 Феріде прибула до Стамбула ще зовсім маленькою, практично не знаючи мови.  Саме на берегах Босфору пройшла більша частина дитинства та юність Чаликушу, саме тут вона зустріла та покохала Кямрана. Це місто стало для неї рідним, за ним вона сумуватиме під час своєї мандрівки. Особняк бабусі, як можна зрозуміти зі спогадів матері Феріде, знаходився в районі Календер (Тарабья, Єнікьой).

Kalender Kasrı
Kalender Kasrı, Tarabya

Kalender Orduevi, Köybaşı Cad., Yeniköy
 Для останньої екранізації, до речі, був орендований та відремонтований будинок Решата-паші в районі Еренкьой. Нажаль, серіал не виправдав надій шанувальників. Амбіційний проект мав низькі рейтинги та   протягнув на ТВ лише один сезон. Шкода, бо нові Феріде та Кямран у виконанні Бурака Озджівіта та Фахріє Евджен підкорили серця глядачів.
Reşat Paşa Konağı до...
і після реставрації


Sinan Ercan Sok. No: 34/1 Erenköy/Kadıköy

* * *

Школа "Нотр Дам де Сіон", в якій навчалася Феріде, і досі існує. Вона була заснована в 1856 році черницями, які викладали в ній до початку Першої світової війни. Після цього в будівлі знаходилася інженерне училище, згодом лікарня, а з 1919 року почала функціонувати державна початкова школа. Зараз тут знаходиться приватний ліцей Notre Dame de Sion Fransız Lisesi .






Notre Dame de Sion Fransız Lisesi, Cumhuriyet Cad. 127, Harbiye

* * *

 Дача тітоньки Бесіме знаходилася в азіатському кварталі Коз'ятаги. В тих місцях ще і досі подекуди можна відшукати колишні літні вілли стамбульських аристократів. В ті часи не було жодних адрес, тож будинки називали за іменами їх господарів. З кожним з них пов'язували якусь цікаву, а часом трагічну чи моторошну історію. Як же не схожі ці напівзруйновані, але все ще елегантні витвори архітектури на безликі бетонні споруди сьогодення.




* * *

 На прогулянці в Кяатхане Феріде вперше "зізналася" подрузі Мішель, що закохана в свого кузена. До речі, в серіалі 1986 року в титрах на початку серії можна побачити зображення палацу Садабат, який знаходився в цьому районі.


Перший палац Садабат, Кяатхане
Канал Кяатхане - улюблене місце відпочинку стамбульської знаті

* * *

 "Мені було п'ятнадцять. У цьому віці  наші матері ставали нареченими, а бабусі бігали до криниці бажань в Еюпі і тривожно молилися: "Господи, допоможи, засиджуємося вдома!"

Колодязь бажань або колодязь долі в Ейюпі, про який згадує дівчина, також зберігся. Він знаходиться в гробниці Ебу Ейюба ель-Енсарі біля мечеті Ейюп Султан. Цікаво, чи живий ще звичай, описаний у книзі.

Kısmet Kuyusu 
Ebu Eyyûb el-Ensarî'nin türbesi, Eyüp Sultan Camii, Cami Kebir Sk, 7, Eyüp

* * *

 "Текiрдаг здавався тітонці Бесіме та Неджміє краєм світу."

В містечко Текірдаг, що розташоване в кількох годинах їзди від Стамбула, Феріде приїздила на канікули до тітоньки Айше та дядька Азіза. Саме там Кямран зробив їй пропозицію. Зараз власники літніх будинків  так само приїздять сюди відпочивати влітку та на вихідні. Це вже практично передмістя Стамбула, а на початку 19 ст. здавалося "краєм світу".


* * *

Не оминуло перо письменника й Галатський міст, знайомий кожному, хто хоч раз бував в Стамбулі. Звідси розпочалася фатальна поїздка Кямрана в Європу. З пристані Галата відплив пароплав, що розлучив закоханих всього на чотири роки (так здавалося Феріде, а насправді вийшло на значно довший строк).

Galata Köprüsü

Продовження статті:
У пошуках Феріде. Частина 2

Читайте також: