Показ дописів із міткою Болу. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Болу. Показати всі дописи

неділя, 6 травня 2018 р.

Озеро Абант


 Минулого року ми двічі їздили в Анатолію — на Рамадан і Курбан-байрам. Про попередні поїздки можна почитати тут:
Чорум — край тисячі богів





 Після кількох подорожей стає все важче вибирати маршрути так, щоб не було нудно долати святковий трафік, а дорога не перетворилася на випробування. Цього разу з нами було ще кілька родин, тому можу точно сказати, що краще подорожувати, не підлаштовуючись під інших людей. Бо в результаті поверталися ми додому, як і більшість відпочивальників, без зупинок. І це точно був перший і останній раз, коли я погодилася на таке.

Озеро Абант
 За кілька годин від Стамбула в провінції Болу знаходиться кілька рекреаційних зон — це національні парки Сім озер, Абант і Гьольджук. Сім озер ми відвідали позаминулим літом, цього разу вирішили подивитися озерo Абант.

 Як і сусідні Сім озер, Абант, розташований серед лісових масивів, просто потопає в зелені. Киснева терапія, барбекю на природі, «сільські» сніданки — ось за чим в цю місцину їдуть жителі мегаполісу. Дорога сюди займає всього дві години, тому це місце часто обирають для поїздки на вихідні.  З вікна готелю вранці відкривався такий пейзаж:


Місцями нагадує Карпати))





Багато готелів розташовані по дорозі до озера, а кілька прямо на території національного парку. Слід враховувати, що поблизу немає ніяких магазинів, тому дещо з продуктів варто прихопити з собою.





Можна зупинитися в бунгало чи навіть в будиночку на дереві:









Дуже гарне місце, хотілося б повернутися сюди взимку)))



Читайте також:






вівторок, 16 січня 2018 р.

Туди і назад: подорож за імлисті турецькі гори анатолійським Середзем'ям. Частина ІІІ


Початок статті читайте тут:
Частина І
Частина ІІ


  • Національний парк «Сім озер», Болу



 Затримка в Амас'ї, хоч і дозволила помилуватися вогнями нічного міста, однак суттєво порушила наші плани. Через це в Менген ми так і не потрапили. Довелося зробити зупинку значно раніше, поблизу міста Тосья. Тому наступного дня в Болу ми приїхали із запізненням, хоча все одно встигли відвідати все, що хотіли.

 Щоб на власні очі побачити справжнє Середзем'я, зовсім не обов'язково їхати до Нової Зеландії. Є в Туреччині місце, що наче зійшло зі сторінок книг Толкієна. Чорнолісся, Імлисті гори та Озерний край — ось які асоціації викликає пейзаж, що відкривається з вершини скелі Капанкая в національному парку «Сім озер».

 Місцевість була оголошена природнім заповідником в 1965 році. Загалом басейн водойм займає площу 1642 га. Усі сім озер з'єднані між собою і являють унікальне геоформування.

Чого варті самі лиш назви:

Бююкгьоль — Велике озеро
Серінгьоль — Прохолодне
Древнього — Глибоке
Назлигьоль — Ніжне
Кючюкгьоль — Маленьке
Інджегьоль — Тонке
Сазлигьоль — від назви музичного інструменту саз.

Відчуваєш себе персонажем однієї з книг Фенімора Купера))))

Оглядовий майданчик на вершині скелі Капанкая — найвища точка парку









 В самому парку є бунгало, кемпінг та ціле наметове містечко. Якщо є бажання дослідити усі сім озер, мабуть найкращий варіант — закинути в багажник намет і провести уікенд на природі.
 А якщо не плануєте там ночувати, то головне — вибиратися звідти до  настання темряви, так як дорога складна та зовсім неосвітлена.











Смарагдові ліси восени змінюють забарвлення, тому сюди, як і на озеро Абант, розташоване по сусідству, найкраще приїздити в жовтні-листопаді.








В цій бочечці виявляється роблять айран.




Чарівне місце, нагадує Карпати...







Ось такою цікавою і незвичайною вийшла наша перша мандрівка до Анатолії.

Далі буде...



Читати також: