вівторок, 1 вересня 2015 р.

Цитати про турків, Туреччину та Стамбул (оновлюється)


* * *
Якщо комусь судилося поглянути на світ лише раз, йому варто звернути погляд на Стамбул.

Альфонс Марі Луї де Прат де Ламартін
* * *
Або я візьму Стамбул, або він візьме мене.
 Султан Мехмед ІІ Фатіх
* * *
Якби вся Земля була єдиною країною, її столицею був би Стамбул.
Наполеон Бонапарт
* * *
Чем больше и разнообразнее город, размышлял я, тем больше уголков, где можно спрятать преступление, грех, и чем больше в городе народу, тем легче преступнику затаиться среди людей. Достоинства города надо оценивать не по наличию библиотек и медресе, не по числу проживающих в них учёных, художников и каллиграфов, а по числу совершённых преступлений. Следуя этой логике, можно сказать, что Стамбул — самый достойный город вселенной.
  Орхан Памук
* * *
— …тема лекции: «Нью-Йорк — город контрастов»!
— А я не был в Нью-Йорке…
— А где ж вы были?
— Я был в Стамбуле, в Марселе…
— Пожалуйста, «Стамбул — город контрастов» — какая разница — объявление перепишем! А что у вас с рукой, вы говорите?
"Бриллиантовая рука"
* * *
- Нет, – вмешался Брюдер, выходя за ограждение. – Мы не водохранилище ищем. Нас интересует большой подземный зал, и в нем, вероятно, есть колонны.
– Точно, – сказал Мирсат. – Древнее городское водохранилище – цистерна — именно это собой и представляет: большой подземный зал с колоннами. Весьма впечатляющий, между прочим. Его соорудили в шестом веке для хранения питьевой воды. Сейчас уровень воды там всего метр с небольшим, но…
– Где?! – прогремел Брюдер; его голос отдался под сводами гулким эхом.
– Вы про… водохранилище? – испуганно спросил Мирсат. – Оно всего в квартале отсюда, чуть к востоку от собора. – Он показал рукой направление. – Называется Еребатан-сарай.
– Но… – спросил Лэнгдон, – сарай, кажется, означает «дворец»?
Мирсат кивнул:
– Да. Наше древнее водохранилище по-турецки называется Еребатан-сарай. То есть подземный дворец.
"Інферно", Ден Браун
* * *

Среднестатистическая же турецкая звезда мужского пола похожа на помесь Виктора Павлика с Филиппом Киркоровым.
Олесь Бузина
* * *
Текiрдаг здавався тітонці Бесіме та Неджміє краєм світу.

Мені було п'ятнадцять. У цьому віці  наші матері ставали нареченими, а бабусі бігали до криниці бажань в Еюпі і тривожно молилися: "Господи, допоможи, засиджуємося вдома!"
                                                                                         Р.Н.Гюнтекін "Корольок - пташка співоча"
* * *
Иногда кажется что туркам имена и фамилии придумывали индейцы - "тысяча роз, дождь, бык,морской шторм, облако, одинокий воин, красный месяц, великая пантера и далее по списку, кто знает тот поймет)

По количеству обуви в подъездах иногда можно подсчитать у кого сколько гостей )))
Подслушано в Турции
* * *
АКП (правящая партия справедливости и развития) Наш Бог Аллах, наш пророк Мухаммед, наш лидер Эрдоган, с арабами дружим, с Израилем враждуем, но верим в доллар. Одеваем платочки на женщин, но галстуки на мужчин. Наше дело правое, хотя иногда не грех побаловаться левым популизмом.
ДЖХП (Республиканская Народная партия) Наш лидер Ататюрк, наш Бог в принципе существует, с арабами не дружим, с Израилем не враждуем, Америку не любим, Россию любим тихо. В доллар верим, но молча. На женщин одеваем мини юбки, на мужчин галстуки.
Наше дело левое, но любим элитные районы, рестораны и машины.
МХП (Партия Националистического дивжения) Наш Бог Аллах, наш папа охотник, наша мама - серый волк. Наш лидер Тюркеш. Ни с кем не дружим. Любим и рубли, и доллары. Турки понад усе, смерть ворогам, героем слава. Тра-та тира.
ХДП (Партия демократических народов курдская). Ваш Бог Наш Бог, но мы социалисты. Оджалан наш лидер, но тихо. Америку любим, Израиль обожаем. Армяне наше друзья (ну да мы их порезали в 1915м поболее, чем турки, но теперь так надо). На женщин платочки хотим одеваем, хотим снимаем. Транспарантам свободу, трансвеститам юбки.

Осман Пашаев, "..серьезно о 4-х турецких партиях.."

***
 ...Насправді нас позаганяли до автобусів, розділивши, ніби ясир, за мовною ознакою. Я вибрав німецьку, бо англійської не розумів, а російської розуміти не збирався. І все ж я не знаю, як витримав би всі атракції того дня — Святу Софію з повидряпуваними на стінах рунами («Тут був Інґвар»? «Fuck Візантію»? «Слава Валгаллі»?), Блакитну мечеть, Великий Базар, короткочасні дощі, поривисті вітри з Босфору і Дарданелл, зграї турецької пацанви з парасолями напоготові, згідної бігти за нами вже від автобуса за якісь лише пару тисяч лір, і найгірше — усіх тих взуттєвих вусатих чистильників, що виникали тут і там зі своїми щітками й ваксами і просто-таки падали нам під ноги, хапаючи за шнурівки й литки. Я не знаю, чи зміг би все це витримати і вистояти в дослівному розумінні на ногах усі атаки чистильницької мафії...

Юрій Андрухович,  
"Лексикон інтимних міст"
***
Притаскивая из-за границы в жены иностранку, турки повергают в шок матерей, которые прекрасно понимают, что вся ,,бабовщина,, которую они ждали всю свою молодость, прислуживая матерям своих мужей, закончилась так и не начавшись. Молодая жена знать не знает, да и узнав, вряд ли захочет готовить ,,маменьке,, турецкий кофий с пенкой и спокойно разрешать переставлять мебель и посуду при каждом новом визите. Все ее советы начинающей хозяйке пойдут прахом из-за отсутствия желания крутить долму до ночи и перебирать фасоль к ужину. Плюс языковой барьер. Оффффф в общем скажут турецкие мамы и постараются сделать все, чтобы сын побыстрей купил билет на самолёт иностранной жене и на этом страшный кошмар закончился. У Фатимы-то двое молодых дочерей подрастают, вот бы породниться...

...Есть такой сорт турецких мужчин, которые стараются по минимуму говорить с противоположным полом по разным своим причинам - или строгое воспитание, или постятся, или сильно чтят жену, или ещё что происходит в их мозгах, типа затаенных обид к иностранцам. Вобщем,  непринято у них много базарить с чужими женщинами несвоего гарема. ...Со своим уставом в чужой монастырь не залезешь, да и если есть такие правила,  значит, они кому-то нужны. Что они дают?
Ненарушение чести дамы.
Если мило разговаривать с чужой женщиной, мало ли что ее муж может себе надумать.
Мало ли что твоя жена может надумать. Мало ли что соседи могут надумать и жене рассказать.
Все-таки в Турции сильнО значение слова общества и семьи.
Во-вторых, остаёшься чист перед самим собой. Лишнего ничего не сказал-не дал повода себе и другим, глаза не поднял-в декольте не посмотрел, вечером можно молиться меньше.
Хотя кажется мне, что в старом мире христианства все было тоже самое. Это своего рода уважение к женщине.
А также у отдельных личностей признание своей животной натуры.
Мусульманство не зря было дано горячим туркам. Это ещё один из жестких методов сдерживать свою природу. 
«Истории из воздуха»

Пляжі Коджаелі: Керпе-Кефкен-Джебеджі


 Продовжуємо знайомство з провінцією Коджаелі. Нещодавно в рамках туру вихідного дня ми відвідали зоопарк Фарука Ялчина та долину форелі в Машукіє - ідеальне місце для активного туризму, кисневої терапії та просто спілкування з природою. А кому більше до вподоби традиційний пляжний відпочинок - ласкаво просимо до курортів на чорноморському узбережжі. Невеличкі селища Керпе, Кефкен та Джебеджі, розташовані у 60 км від Ізміта, не такі популярні, як більш розрекламовані сусідні Агва та Шилє. Хоча дорога зі Стамбула сюди так само займає всього лиш кілька годин. Поки що тут немає ані великих фешенебельних готелів, ані натовпів туристів. І в цьому є свої переваги - завжди без проблем можна знайти вільну кімнату чи столик у ресторані. У пансіонатах, кемпімгах та апарт-готелях відпочивають в основному мешканці сусідніх Кандири та Ізміту. На вихідних вільний шезлонг та парасольку ближче до моря потрібно займати до сніданку, а от в будні не так людно. Тому ми вирішили приїхати в четвер зранку та повернутися додому в неділю після обіду. Таким чином вдалося уникнути недільного аншлагу на пляжі та традиційних заторів по дорозі до Стамбула.




 Як і на більшій частині території сучасної Туреччини, поселення еллінів існували тут ще до нашої ери. Після смерті Олександра Македонського область Віфінія відійшла до володінь Ліссімаха, а після його смерті стала окремою державою. У Віфінському царстві панували грецькі звичаї, а цар Нікомед І(281-246) заснував величну столицю Нікомедію (сучасний Ізміт). Древня назва порта, що розташовувався в затоці Віфінії - Кальпе (зараз - Керпе), вперше згадана у "Анабасисі" Ксенофонта, який описує це місце, де греки зупинялися на півдорозі від Гераклеї до Візантії, щоб поповнити запаси прісної води. За часів Османської імперії порт втратив своє стратегічне значення.
Древня карта Кальпе
Античні скарби на дні затоки Кальпе
 Сьогодні Керпе - це невелике курортне селище, до якого їдуть заради бюджетного відпочинку та прекрасних піщаних пляжів. В самому Керпе їх кілька - великий, малий, пляж єдиного в цьому районі великого готелю Lidya Beach Hotel та ще кілька пляжів за причалом для рибацьких човнів. Набережна Керпе - чудове місце для прогулянок, у невеличких ресторанчиках можна замовити на вечерю смачні морепродукти та рибу. А вранці пірсом зосереджено крокують прихильники спортивної ходьби та просто відпочивальники в очікуванні сніданку. Асортимент розваг не дуже вражає різноманіттям: на пляжі здають катамарани напрокат, також можна орендувати велосипед, запустити небесний ліхтарик або порибалити з набережної. Також до Керпе приїздять любителі рибалки, дайвінгу та серфінгу. Cаме тут знаходиться готель, хостел та центр підготовки серфінгістів Danube Surf House&Academy.
 Головна прикраса та візитна картка цієї місцевості - скелі та печери, розташовані вздовж узбережжя затоки. Стрибати з них в море суворо заборонено, але екстремалів штрафами не залякаєш. Рожеві скелі Кефкена (Pembe kayalar) мають цікаву особливість: порода, з якої вони складаються, у воді залишається м'якою, а на поверхні через деякий час твердне. Помітивши це, за часів Османської імперії каміння звідси вивозили до Стамбула та використовували для будівництва мечетей.
 У сусідньому селищі Курт'єрі знаходиться ще один піщаний пляж Kumcağız. А у кількох кілометрах від Керпе далі по узбережжю розташоване селище Джебеджі. Тут знаходиться найбільший в цьому районі пляж, який, до речі, кілька років поспіль був відзначений "Блакитним прапором".
Pembe kayalar
Kerpe










На набережній розташований ряд комплексів "пансіонат+ресторан".

Керпе трохи нагадує Затоку:)




Море в Керпе спокійніше в порівнянні з сусідніми Кефкеном та Джебеджі.





В Керпе можна орендувати житло на будь-який смак та гаманець.

Kerpe sahili
Пляж, хоч і піщаний, але вода чиста та прозора.
 Глибина оптимальна для дітей і для тих, хто не вміє плавати)))
Kefken
Kumcağız 
Cebeci
Острів Кефкен
 Довелося спостерігати картину, коли чоловіки купаються з дітьми, а жінки повністю одягнені лише спостерігають з берега. Або такі "водолазні" костюми - Tesettür Mayo, які, виявляється, класифікують по мірі їх відкритості на Tam kapalı, Yarım kapalı та Eşofman.


 Şile bezi - бавовняне полотно ручної роботи. Вироби з нього - популярний сувенір в цьому регіоні. В Керпе є дві крамнички, де продають одяг з цієї тканини.  Не плутати з Kandıra bezi - полотном з льону, що його виробляють майстрині з містечка Кандира.

понеділок, 17 серпня 2015 р.

Річниця Ізмітського землетрусу

1999 Gölcük Depremi, İzmit Depremi, Marmara Depremi,17 Ağustos 1999 Depremi
 17 серпня 1999 року о 03:02 Туреччину сколихнув один з найбільш руйнівних землетрусів за останні роки. Епіцентр його знаходився поблизу міста Ізміт, у 80 км від Стамбула. Згідно з офіційними даними, цей катаклізм забрав життя близько 18000 осіб. Більше 23000 було поранено, без даху над головою залишилися 600000 людей. Не підлягало відновленню 120000 будівель, у 50000 будов виявилися серйозні пошкодження, кілька заводів було зруйновано повністю, пошкодилися лінії водопостачання. Крім цього, практично були знищені лінії електропередачі регіону, який під час стихії залишився без зв’язку. Ізмітський землетрус завдав серйозного удару по економіці Туреччини. Так, збитки були оцінені в 25 млрд доларів.
 За неофіційними даними загиблих насправді було вдвічі більше, але влада не наважилася оприлюднити реальну кількість жертв. Воно і не дивно, адже реакція чиновників на природну катастрофу була неадекватною та вкрай неорганізованою. Країна виявилася не готова до такої катастрофи. 

 Сьогодні Стамбул живе в очікуванні потужного катаклізму. За прогнозами вчених з вірогідністю 30% землетрус магнітудою не менше 7 станеться тут до 2030 року; з вірогідністю до 70 % це станеться до 2050 р. Всього лиш в 15 км від міста на дні Мармурового моря пролягає Північно-Анатолійський розлом, що простягається на тисячу кілометрів на кордоні двух літосферних плит - Євразійської та Анатолійської. Лише в ХХ ст вздовж цієї ділянки сталося 16 землетрусів магнітудою близько 7 та вище, причому щоразу новий епіцентр пересувався все ближче до Стамбула. Анатолійська літосферна плита затиснута з усіх боків - Африканською і Аравійською плитами з півдня та Євразійською з півночі. В деяких районах Туреччини напруження на стиках плит легко розряджається. Але майже 95 % території країни знаходиться в зоні підвищеної сейсмічної активності.

 Інтервал між найсильнішими 9-10 бальними стамбульськими землетрусами 1509 та 1766 років складає 257 років, а після останнього пройшло вже 249 років. В списку "Глобальної ініціативи сейсмічної безпеки" (Global Earthquake Safety Initiative /GESI) місто на Босфорі займає друге місце серед мегаполісів світу після Катманду. "Жителям Стамбула потрібно готуватися до найстрашнішого з 1509 року землетруса", - попереджує професор Джелаль Шенгьор.
 Тож перед жителями міста зараз стоїть питання не про те, чи чекати землетрусу в Стамбулі, а коли його чекати. Єдине, що залишається в очікуванні катастрофи, - підготуватися до неї. Влада впроваджує ряд програм, спрямованих в першу чергу на зведення безпечних сеймостійких споруд. Під знесення підуть цілі райони міста, що колись забудовувалися незаконно, хаотично та з порушенням усіх можливих норм. Адже за прогнозами 40000 людей може загинути лише під завалами зруйнованих будинків. Ще 10000 приречені тому, що їм вчасно не встигнуть надати допомогу.
 Безпека будівель - це лише технічне питання, яке, на жаль, досі часто ігнорують, бо вигідніше будувати швидко та дешево. І щоразу пробудження стихії в Туреччині викриває корупцію та халатність будівельного бізнесу. В минулому столітті тільки під руїнами будівель загинуло більше 110 000 осіб. 
 Як не дивно, в цієї трагедії були і позитивні наслідки. Зокрема, значно покращилися відносини з Грецією, яка, незважаючи на попередні конфлікти, першою надала допомогу постраждалим сусідам. Це явище навіть охрестили грецько-турецькою дипломатією землетрусів. Також після Ізмітського землетрусу в кінці серпня 1999 року був прийнятий закон про 28-ми денну військову службу, за умови що майбутній солдат заплатить 16 тис. доларів у фонд допомоги постраждалим в результаті землетрусу. Цим скористався співак Таркан, який до цього не поспішав віддати борг Батьківщині, через що його навіть хотіли позбавити громадянства. І найголовніше врешті-решт влада почала робити висновки та працювати над помилками. Що, втім, не знімає відповідальності з самих жителів міста.

 Кожному необхідно попіклуватися про найелементарніші превентивні заходи:
- згадайте уроки ЦО і ОБЖД та навчіть дітей, як правильно поводитися під час землетрусу;
- розробіть план для всієї сім'ї на випадок надзвичайної ситуації, адже зв'язок швидше за все буде втрачено на деякий час;
- прикріпіть меблі до стін і підлоги;
- визначте можливі маршрути до укриття;
- визначте місця, де може виникнути пожежа, і тримаєте подалі від них легкозаймисті речовини;
- купіть вогнегасник і навчитеся ним користуватися;
- ближче до виходу тримайте "тривожну валізу" - невелику сумку з найнеобхіднiшим.





Люди днями спали на вулиці, боячись повертатися у свої домівки, адже ті на їх очах падали, наче карткові будиночки.

Масштаби руйнувань були настільки значні. що навіть через рік після трагедії тисячі людей жили в наметових містечках.









Під уламками ненадійних конструкцій загинуло багато людей, тоді як старовинна мечеть майже не постраждала.