пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Еріклі



 В пошуках нових локацій для відпочинку в околицях Стамбула ми поїхали в Тракью, а точніше в селище Еріклі, що розташоване у 120 км від Едірне. Тут без проблем можна орендувати літній будиночок неподалік моря навіть без попередньої домовленості, що ми й зробили. Інфраструктура не те, щоб дуже розвинена, але все, що потрібно, компактно розташовано в одному місці. Серед відпочивальників основному місцеві жителі та приїжджі з найближчих міст. Контингент цікавий, більш сучасний, якщо порівнювати з Керпе, куди ми їздили перед цим. Саме селище являє собою один великий "дачний" масив, що порожніє із закінченням пляжного сезону. Звісно це не дачі в нашому розумінні: прибудинкової території практично не існує як такої, ніякого саду-городу теж. Така щільна забудова мабуть пояснюється економією. Забори, до речі, теж не моді, тож вечеряючи на ганку, доведеться привітатися зі всіма сусідами та відхилити (чи прийняти) з пів-десятка запрошень на чай-каву-футбольний матч. Зате й придбати все необхідне теж можна, не виходячи з дому: гарячі сіміти до сніданку, овочі-фрукти, воду, балон газу і тд.
 Затока Сарос унікальна у своєму поєднанні кришталево чистих вод Егейського моря та піщаного пляжy, третього за довжиною в країні після Патари та Сіде. І все це відносно недалеко від Стамбула. Дорога сюди зайняла приблизно 3 години, якщо не враховувати зупинку в Текірдазі, де ми просто не змогли проїхати повз одне цікаве місце. Пляжна зона простягається від Енеза до Сазлидере. З десяток невеликих поселень розкидано вздовж узбережжя: Гьокчетепе, Меджідіє, Еріклі, Данишмент, Яйла, Караінжірлі, Вакиф, Гюльчавуш, Султаніче. Найзручніше, якраз посередині, розташоване саме Еріклі. Енез, раніше відоме як древнегрецьке місто Енос, знаходиться поруч з грецьким кордоном. Тут знаходиться стара фортеця, музей, англійські казарми, а також заповідник "Озеро Гала".
  Віддаленість промислових зон та великих підприємств сприяє збереженню унікальної морської фауни. До того ж, Сарос - одна з п'яти заток в світі з власною унікальною системою самоочищення. Тому це місце популярне серед любителів дайвінгу, сноркелінгу та серфінгу. Недарма Жак-Ів Кусто, відвідавши Сарос в 1970 році, назвав його "північним Червоним морем".  Найкрасивіші мсця для пірнання - це рифи Міннош, скеля Харманкая неподалік Еріклі, мис Топлар Бурну, Більшість школ для дайверів знаходяться в Ібрідже.

Сарос на картах Пірі Рейса

Кешан
















Найпопулярніша розвага - прогулянка узбережжям на такій веломашині


На узбережжі затоки окрім готелів та пансіонатів, можна знайти й кемпіги - в Данишменті та Гьокчетепе:






 І на додачу бонус: в Текірдазі знайшлось незвичайне кафе зі справжнім літаком та мінізоопарком. Дітям дуже сподобалося)) В самому містечку, до речі, багато жителів Стамбула мають літні будинки, але море і пляжі далеко не такі чисті і гарні як в Еріклі.


Читайте також:






четвер, 24 березня 2016 р.

Церква Св.Антонія Падуанського


Найбільший в Стамбулі католицький храм знаходиться на вулиці Істікляль. Мало який турист, гуляючи головним проспектом міста, омине своєю увагою цю неймовірно гарну церкву. Та й місцеві жителі також часто зазирають сюди, особливо напередодні різдвяних свят заради селфі з ялинкою.
 У 1221 році в Константинополі оселилися монахи-францисканці. В 1230р. в районі Галата була побудована церква, присвячена св.Франциску. Той храм був архітектурним шедевром, за що його навіть прозвали Латинська Айя Софія. Церкву, яка на відміну від більшості споруд, майже не постраждала після пожеж 1639 та 1690рр., за наказом султана Мустафи ІІ  в 1696 перетворили на мечеть. Монахи переїхали в район Пера, де в 1724р. була побудовано базиліку, присвячений св.Антонію Падуанському. Через 180 років, в 1904 при прокладанні трамвайних рельс її знесли. Натомість владою було виділена ділянка неподалік. В 1906 році за проектом італійського архітектора Джуліо Монджері розпочалося будівництво церкви Св.Антонія. Однак через проблеми з фінансуванням процес затягнувся, будівництво було призупинено на кілька років. Нарешті, в 1912 р. зведення храму завершилося. Окрім того, було побудовано дві п'ятиповерхові споруди в одному стилі з церквою. Їх ще називають "апартаменти св.Антонія". Щоб потрапити до храму з вулиці Істікляль, необхідно пройти в арку між ними.
 16 листопада 1913 року в церкві було проведене перше богослужіння. В 1932 році храм у складі делегації з Болгарії відвідав Анжело Джузеппе Ронкаллі - майбутній Папа Іоан ХХІІІ. Згодом його призначили папським нунцієм у Туреччині. Оскільки він також представляв папський престол в Афінах, йому довелося докладати багато зусиль у напруженій ситуації між двома країнами. Протягом десяти років він відправляв тут меси. На згадку про це перед церквою встановлена статуя понтифіка із написом "Друг турецького народу". До речі, в 2014 році Іоанн ХХІІІ був канонізований.
 Також всередині церкви слід звернути увагу на статую Антонія Падуанського. Саме сюди віруючі приходять, щоб звернутися до святого з проханням чи в надії на диво. Кажуть, якщо прочитати молитву на здійснення бажання - Dilek duası, воно обов'язково здійсниться. Табличку з текстом молитви встановлено біля підніжжя статуї.
 Церква відчинена щодня, меси служаться чотирма мовами - англійською, італійською, польською та турецькою. Розклад богослужінь можна переглянути на сайті:http://www.sentantuan.com/

вівторок, 19 січня 2016 р.

Водохреща в Стамбулі

19 січня 2015р., Айя Тріада
 Грецька православна церква відзначає Хрещення Христовe 6 січня. В Туреччині це свято на грецький манер називають Fota (Ta Fota) або Işıklar bayramı. Туркам воно відоме завдяки грецькій традиції пірнання за хрестом (haç çikarma). B 50-80рр ХХ ст. через погіршення міжнародних відносин з Грецією (Події 6-7 вересня, Кіпрський конфлікт) Патріархат довгий час не проводив традиційний ритуал. Лише у 2003 вперше за п'ятдесят років води Золотого Рогу було освячено знову. З того часу щороку Патріарх Константинопольський з пристані в Балаті кидає у воду хреста. Одразу після цього кожен бажаючий може спробувати щастя у крижаній воді. Тому, хто дістане хрест, дістається коштовний подарунок з рук Патріарха. Видовище традиційно збирає натовп глядачів та висвітлюється в турецьких ЗМІ. Особливо зацікавлені навіть наймають човни, щоб мати можливість спостерігати дійство з найкращого ракурсу. За хрестом пірнали цього року також в районах Ортакьой та Єнікьой. Щоправда, в Ортакьой лише один сміливець наважився зануритися в Босфор. Окрім того, вперше за 94 роки традицію пірнання за хрестом відродили в Ізмірі.
 Ондак таке відродження традицій не всім до вподоби. Кілька років поспіль прихильники партії націоналістичного руху (MHP) протестували проти проведенню заходу.






Стамбул, 1954 р.
Стамбул, Арнавуткьой, 1955р.
Трабзон, 1917р.
Стамбул, Арнавуткьой, 1955р.

2003
2005
2006
2013
 Вже другий рік поспіль Патріархат йде назустріч українській діаспорі та проводить святкове богослужіння церковнослов'янською мовою 19 січня для православних християн східного обряду. Минулорічне освячення води відбулося в церкві Св.Трійці. Цього ж року богослужіння проводилось в церкві Св.Миколая, що розташована неподалік Вселенського Патріархата.
19.01.2015
19.01.2015
19.01.2016
19.01.2016
19.01.2016

Читайте також: