Мій Стамбул

четвер, 6 серпня 2015 р.

Зоопарк та ботанічний сад Фарука Ялчина

Розташований досить далеко від основних туристичних маршрутів, цей зоопарк однак вартий уваги та витраченого на дорогу часу. І не лише тому, що він єдиний на весь Стамбул. До відомих європейських зоопарків йому, на жаль, ще далеко. Але тим не менше, діти отримають величезне задоволення. Меншим буде просто цікаво побачити різних тварин. Малечу звісно найбільше розвеселять грайливі та кумедні мавпочки, що залюбки заграють до відвідувачів. A для старших дітей шкільного віку це буде пізнавальна та корисна подорож у світ ботаніки та зоології. З метою урізноманітнити оглядини на алеях зоопарку скрізь встановлені інформаційні стенди. Та й таблички на клітках оминати не треба, бо там теж багато цікавого про життя та звички тварин.
Дорога від центра Стамбула до району Дариджа займає близько півтори години. На відвідини самого зоопарку піде не менше двох-трьох годин. Адже на території 200 000 м.кв. знаходяться 286 видів тварин та 600 видів рослин. Деякі рідкісні види (такі як червона панда, сибірський тигр, чорний ягуар та африканські пінгвіни) в Туреччині можна побачити лише в цьому зоопарку. Окрім того, тут також розташовані акваріум та тераріум, дитячі ігрові майданчики, кафе та сувенірні крамнички.

Загалом зоопарк справляє гарне враження: територія добре спланована та прибрана, є зони для відпочинку, практично відсутні специфічні запахи. Однак слід зауважити, в кафе вибору практично немає - в меню один фастфуд. Тому краще дітей погодувати перед поїздкою і прихопити щось із собою. До речі, з цією ж проблемою стикаєшся і в стамбульських аквапарках, де чомусь відвідувачів позбавляють права на нормальну їжу.
Також замість того, щоб повертатися в той же день до міста, можна продовжити відпочинок та спілкування з природою на озері Сапанджа або зупинитися в одному з затишних мінi-отелів в Машукіє. Про дводенну поїздку за місто докладніше читайте тут.

Годувати тварин заборонено та небезпечно для їх здоров'я, але туристи чомусь не зважають на попереджувальні знаки на клітках.

Деякі тварини, наприклад червона панда, погано переносять спеку, тому влітку їх можна побачити лише у закритих вольєрах.

Слони в зоопарку є поки лише у вигляді статуй.

P.S.: Тварини доглянуті, хоча все одно стає їх шкода, особливо коли бачиш як журавель розправляє крила, а злетіти йому немає куди, або зазираєш в сумні очі мами-шимпанзе, що обіймає своє дитинча :(

Читайте також:

Відпочинок за містом: Машукіє-Картепе-озеро Сапанджа

Пляжі Коджаелі: Керпе-Кефкен-Джебеджі

Подорож з Стамбула в Кушадаси, ч.1

Подорож з Стамбула в Кушадаси, ч.2

Saklı göl - п риховане озеро в Шилє

вівторок, 21 липня 2015 р.

Всередині джемеві

Okmeydanı Cemevi, Mahmut Şevket Paşa Mah., Piyale Paşa Cad. No:154, Şişli

Джемеві - культова споруда мусульман-алеві. "Cemevi" дослівно перекладається як "дім зібрань"; слово походить від назви релігійної церемонії Âyin-î Cemi або просто Cem, що в перекладі з арабської означає "зібрання". Зазвичай церемонія проводиться в ніч з четверга на п'ятницю. Прообразом джему вважають "Зібрання сорока" (Kırklar Cemi, 40lar Cemi - за числом присутніх), на якому пророк Мухаммед назвав своїм наступником Алі ібн Абу Таліба. Джем - не просто сукупність релігійних обрядів; зібрання громади виконує просвітницьку і культурну функції. За часів Османської імперії алеві також ніколи не зверталися до муфтіїв, а усі скарги та конфлікти розглядали під час джему.
Слід зазначити, що представники цієї течії не відвідують мечетi, оскільки халіфа Алі, якого вони шанують найбільше, вбили саме у мечеті під час намазу. Проте Діянет (міністерствo у справах релігії) не визнає джемеві місцями поклоніння, їм не надано офіційного статусу ibadethane на рівні з мечетями. Самі ж алеві скаржаться, що не дивлячись на офіційний курс країни на євроінтеграцію, їм досі не дають вільно сповідувати своє віровчення. Протистояння між сунітами та алеві дійсно має місце в сучасному турецькому суспільстві. Цей конфлікт, що тривав століттями, зараз набув неабиякого політичного та міжнародного значення.
Загалом в країні діє понад 300 джемеві, в тому числі і 16 з них в Стамбулі. В кожному джемеві є 12 священослужителів за числом імамів, яких шанують алеві:

Мюшріт (або dede - в пер. "дідусь") - наставник; хранитель знань; проводить церемонію джему.
Рехбер (той, що вказує шлях) - радник; помічник деде.
Гьозджю - наглядач, хранитель джему; підтримує тишу та спокій під час церемонії; помічник рехбера.
Черагджи (від слова Çerağ - в пер. лампада, свічка) - підтримує світло в джемеві;
Зякір - співає та грає на музичному інструменті(саз або баглама) під час церемонії;
Сюпюргеджі - підримує читоту в джемеві;
Мейданджи - готує приміщення до церемонії; помічник гьозджю;
Ібрікчі - забезпечує ритуальне омивання віруючих перед церемонією;
Ніязджі - виконує жертвоприношення; приймає та розподіляє страви, що приносять учасники церемонії;
Сакаджи - розподіляє напої;
Пеїкчі (хаберджі) - оголошує час церемонії; забезпечує зв'язок між наставником та віруючими;
Капиджи.

Спільна участь у церемоніях жінок на рівні з чоловіками є підставою для поширення огидних пліток. Консервативні ісламісти вважають, що алеві зовсім не мусульмани, а їх ритуали називають оргіями.

Якщо раніше, в періоди переслідувань, алеві часто не мали можливості молитися відкрито, то зараз ситуація набагато покращилася. Сьогодні джемеві у великих містах - вже не просто невеличкi будиночки для таємних зібрань релігійної громади; це багатофункцональні центри, де окрім приміщення для власне церемоній зазвичай є розвинена інфраструктура для проведення різноманітних культурних заходів. Наприклад, при джемеві в Окмейдани діє культурний фонд, бібліотека та курси.