Приховане озеро в Шилє

Saklı göl, Karamandere, Şile

 Невелике озеро Saklı göl (в пер. з турецької saklı - схований, прихований), розташоване неподалік від курортного містечка Шилє, справді неначе заховалося серед смарагдових пагорбів. Чисте лісове повітря, тиша, пташиний спів - тут є все, чого так не вистачає у великому місті. Смачними стравами, приготованими на мангалі, частують в кафе, що стоїть на воді. А ще краще на місці орендувати все необхідне та приготувати кебап, чи то пак шашлик, самотужки. Однак на вихідні та свята через наплив відпочиваючих вільний столик та мангал важко знайти, тому ті, кому не пощастило, розташовуються на галявинах неподалік. Гарне місце для пікніка на природі, щоправда є один мінус - немає ігрового майданчика. Зате в самому озері та на його околицях, на радість дітям, багато різноманітної живності. Навіть пасіка є. 

 До речі, по дорозі можна придбати "органік" молоко, яйця, сільський хліб та все інше, чим торгують жителі сусідніх сіл. Якщо залишиться час, також є можливість відвідати невеликий приватний зоопарк Şile hayvanat bahçesi. Окрiм того, через озеро пролягають популярні маршрути трекінг-туризму та траса для гірських велосипедів Karamandere dağ bisiklet yolu.

У вихідний день парковка біля озера переповнена.

Популярне місце для фотосесій

На задньому плані - черга до WC ))) от з цим дійсно проблема - він там маленький і один на все озеро.

Пасіка посеред лісу...

..і пасічник

Karamandere dağ bisiklet yolu

Зоопарк в одному із сусідніх сіл

Висновок: хороше місце, щоб відпочити в гарній компанії. Краще в будній день та без дітей )))

Читайте також:

Пляжі Коджаелі: Керпе-Кефкен-Джебеджі

Озеро Айват в Белградському лісі

Улус парк, Бешікташ

Подорож з Стамбула в Кушадаси, ч.1

Подорож з Стамбула в Кушадаси, ч.2

Балтаджи Мехмед-паша та Катерина І

Катерина в шатрі Великого візира, малюнок художника Мюніфа Фехіма

 Балтаджи Мехмед-паша (тур. Pakçemuezzin Baltacı Mehmed Paşa; 1662— 1712) — турецький політичний діяч XVIII ст. Двічі займав посаду Великого візирa Османської імперії - з 1704 по 1706 та з 1710 по 1711. Ще юнаком потрапив у палац завдяки родинним зв'язкам. Його прізвище походить від назви посади, з якої почалася його кар'єра при дворі. Адже слуги та охоронa покоїв султана називались Zülüflü Baltacılar. За красивий голос та вроду його також прозвали Pakçemuezzin. Під час повстання яничар в 1703 р. підтримав шехзаде Ахмеда та допоміг йому зайняти престол. Спритний царедворець Мехмед-ефенді брав участь в усуненні двох свої попередників, і врешті-решт сам став Великим візиром. Згодом внаслідок придворних інтриг його було вислано в Ізміт. Але в 1710 році, коли розпочалася війна з Росією, падишах згадав про колишнього фаворита та надав йому другий шанс.

Ахмед ІІІ
До речі, онук Турхан Султан,
а отже на чверть українець)

 Можливо, якби Ахмед ІІІ тоді сам очолив військо, все б склалося інакше. Адже він був одним з небагатьох прогресивних політиків та реформаторів на османському престолі, що робив спроби подолати відставання Османської імперії від європейських держав. За його правління, що згодом отримало назву Епохи тюльпанів (Lale devri), мистецтво та архітектура пережили новий розквіт під впливом європейської культури. Проте схоже, що падишаха не приваблювала безпосередня участь у військовиx баталіяx, тому й було викликано із заслання Мехмеда-пашу. Султан повернув йому титул Великого візиря та призначив головнокомандувачем османською армією.

 Прутська кампанія Петра І, на відміну від тріумфальної Полтавської битви, практично не висвітлена у працях російських та українських істориків. Життя правителя, царювання якого стало таким знаковим у долі Московії, моглo б обірватися під молдавським містечком Станілешти. Після легендарної перемоги під Полтавою в 1709 році Петро І мав намір завоювати Молдову i Валахію, а також за підтримки місцевого населення закріпитися на Балканах. Однак плануючи Прутський похід, він явно недооцінив супротивників та переоцінив союзників. Адже проти нього виступали, об'єднавши сили, кримські татари, запорізькі козаки, шведи та турки. Про те, наскільки легкою видавалася майбутня військова кампанія, свідчило рішення царя взяти з собою жінок, в тому числі і коханку Марту Скавронську - майбутню імператрицю Катерину І. Влітку 1711р. російське військо опинилося у вкрай несприятливому становищі: оточене та притиснуте втричі більшою армією турків до річки Прут, на іншому березі якої стояв кримський хан з шведським королем та козаки на чолі з Пилипом Орликом. Петро І був готовий до капітуляції на будь-яких умовах, але домовлятися вирішив лише з найсильнішим з ворогів, намагаючись таким чином усунути інші сторони від диктування умов під час укладення мирного договору.

Марта Скавронська - Катерина I

 З Прутським миром пов'язана цікава псевдоісторична байка про Балтаджи та Катерину. Власне, є дві версії цієї "легенди" - російська та турецька. За першою з них, саме Катерина порадила цареві спробувати відкупитися від полону, заплативши головнокомандувачам турецької армії велетенського хабара. Щоб зібрати для цього достатньо золота, майбутня цариця з фрейлінами та дружинами офіцерів віддали всі свої коштовності. Після повернення з війни героїня та рятувальниця війська російського отримала достойну нагороду - одруження, корону, почесті та особистий іменний орден за заслуги у поході. Пізніше цю історію Вольтер  виклав у своїй книзі про Карла ХІІ.
 Згідно більш сентиментальної турецької версії, Катерина особисто зустрічалася з Великим візиром віч-на-віч, розчулила його та переконала змінити гнів на милість. Про те, як саме їй це вдалося, навіть написано кілька книг - тут вже турки дали волю фантазії,  не поскупившись на пікантнi подробицi.

Петро І :
" Ставь с ними на все, что похотят,
 кроме шкляфства"

 Достовірно ж відомо лише, що підкуп турецького командування дійсно мав місце і на це з армійської казни було виділено 250 тисяч рублів. Також варто відзначити і неабиякий дипломатичний хист віце-канцлера барона Шафірова, який вів переговори з турками. Умови договору були невигідні для Росії - здача Азова з подальшою втратою Азовського флоту, знищення ряду фортець на прикордонних територіях, виведення військ з  території Речі Посполитої та Правобережної України, заборона втручатися в українські справи. Проте Петро І був готовий і до куди більших поступок. Посланці від царя мали інструкції "зголошуватися на все, окрім полону". Зрештою, вдалося уникнути сплати данини Кримському ханству та змусити Карла ХІІ забути про реванш і повернутися до Швеції.
 Девлет Гірей та Карл ХІІ, вкрай незадоволені тим, що їх інтереси не було враховано, поспішили сповістити султана про те, що сталося насправді. Вочевидь, султан прийняв на віру їх версію подій, оскільки наказав стратити Великого візира. Але завдяки заступництву валіде смертний вирок замінили засланням на острів Лемнос. Пізніше Мехмед-паша все таки був задушений за наказом султана.

Карл ХІІ вимагає від турків переслідувати російське військо. До речі, шведського короля турки прозвали Demirbaş - "залізна голова", а російського царя Delı Petro - "божевільний Петро"

Oрден Визволення 
(пізніше перейменований на орден Святої Катерини)

Особливо цікаво в контексті всього вищесказаного виглядає барельєф Растреллі "Прутський похід": «Меч отца Российска пожре у Прута поганые турки»

Книги про Балтаджи та Катерину:

Tурки часто плутають Катерину І з Катериною ІІ

А ця обкладинка нагадує  кадр з фільму "Анжеліка і султан" )))

Шопінг в Еміньоню: світ біжутерії на Марпуччулар джаддесі

Якщо пройти повз Єгипетський ринок та піднятися по вулиці Сабунджу Хан, десь через метрів сто ліворуч буде непримітна будівля Marpuççular İş Merkezi (або як ще її називають Marpuççular Pasajı/Marpuççular Çarşısı), що на перший погляд нічим не вирізняється серед інших. Її можна просто не помітити серед різнобарвних та яскравих вітрин. Але перше враження, звісно, оманливе, бо це таке місце, куди можна зайти зранку, а вийти ввечері. Для тих, хто захоплюється виготовленням hand-made прикрас (і не тільки для них) - це справжня, повна коштовностей, печера Алі-Баби. Всередині ззовні невеликої будівлі пасажу на 8 поверхах розташовано близько 300 магазинчиків. Тут можна знайти все необхідне - широкий асортимент бісеру, намистин, безліч видів  ланцюжків, застібок та кріплень, а також готові прикраси та аксесуари. Навіть тим, хто раніше нічим таким не цікавився, точно захочеться спробувати зробити що-небудь власноруч. Мало хто спроможний покинути цю скарбницю з порожніми руками.
 На сусідніх вуличках також багато крамниць з біжутерıєю. Неподалік є навіть справжня лавка Алі-Баби, де продаються натуральні камені та вироби з них за  доволі таки доступними цінами.

Читайте також:

Шопінг в Еміньоню: район Тахтакалє

Шопінг в Еміньоню: район Джагалoглу - книги, канцтовари та все для художників.

Шопінг в Еміньоню: все для в'язання.

Церква Святого Георгія

Aya Yorgi Rum Ortodoks kilisesi/ Fener Rum Ortodoks Patrikhanesi

Dr. Sadik Ahmet Cad. No 19, Fatih/Istanbul  tel.(0212) 531 9674

 Константинопольська Православна Церква, за переказами, була заснована апостолом Андрієм Первозванним, який близько 60 року рукопоклав свого учня св.Стахія в сан першого єпископа Візантійського. Разом вони звели у Аргірополі (сучасний район Финдикли) перший християнський храм. Андрія Первозванного, до речі, вважають також першим благовісником Євангелія Христового на українських землях. Коли апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто територія учасної України.  

 Однак історія власне Константинопольського Патріархата почалася в 330 році, коли Констянтин Великий заснував на місці древнього Візантія нову столицю імперії - Константинополь. Саме тоді єпископ Константинопольський отримав повноваження на рівні з Папою Римським. Згодом з берегів Босфору християнство поширилося на землі слов'янських племен. Так, з ім'ям одного з візантійських патріархів пов'язаний початок просвітницької місії творців старослов'янської абетки свв. Кирила та Мефодія. У 957 році тут прийняла хрещення княгиня Ольга.

 Султан Мехмед ІІ після завоювання міста не тільки залишив патріархам церковну владу над православним населенням Османської імперії, а й наділив їх владою політичною, якої вони раніше не мали. Саме при османах Константинопольський Патріархат досяг значного територіально розширення. Однак безліч храмів було втрачено назавжди - частину перетворили на мечеті, деякі зруйнували. Mечеттю став і собор св.Софії, в якому знаходилася резиденція патріарха. Довгий час після цього патріархат постійно переносили з одного вцілілого храму до іншого. Після 1453 він знаходився в церкві Св.Апостолів, яку через деякий час знесли, щоб побудувати мечеть Фатіх. Тому його знову перенесли до церкви Панагії Паммакаріcтос. Але і її у 1587 було перетворено на мечеть. Лише в 1601 патріарх нарешті осів у будівлі невеликого жіночого монастиря в районі Фенер. Після цього храм безліч разів перебудовували та реконструювали після руйнівних пожеж, тож від попереднього вигляду мало що залишилося.

 Грецька війна за незалежність 1821-1829pp стала початком розпаду Османської імперії та сколихнула незмінний століттями порядок життя патріархату. Відносно мирному співіснуванню народів під владою султана настав кінець. Незважаючи на те, що патріарх Григорій V публічно відлучив від церкви лідерів повстання, це не відвернуло розправи над константинопольськими греками. Сам патріарх 10 квітня 1821 року у перший день Великодня прийняв мученицьку смерть від рук озвірілого натовпу. Його тіло провисіло на воротах патріархії три дні. Греки не наважувалися викупити його. Достеменно не відомо хто саме викинув тіло мученика у море, але 16 квітня моряки з російського корабля підібрали його і доставили в Одесу. Останки святого упокоїлися в Троїцькому храмі, а в 1871 році їх перенесли до Афін. В пам'ять про цю трагічну подію головні ворота Константинопольського Патріархату зачинилися назавжди.

 В результаті низки війн на початку ХХ ст. Османська імперія втратила більшу частину територій. Через це скоротилася і кількість єпархій, підпорядкованих Патріархату. А в результаті так званої "Малоазійської катастрофи" було втрачено майже всю колишню паству, адже за Лозанським мирним договором близько 2 млн. людей були змушені покинути Туреччину, десятки тисяч загинули в результаті різанини в Смірні.

 Нова влада на чолі з Мустафою Кемалем будувала "Туреччину для турків", тому до православних священнослужителів ставилися як до потенційних ворожих агентів. Всіх їх, окрім патріарха, позбавили права носити ряси та довге волосся. В зв'язку з напруженою політичною ситуацією постраждалі від пожежі 1941 року будівлі патріархії довгий час не дозволяли відбудувати.  Лише y 80-х роках ХХ ст. на місці зрyйнованих споруд було зведено новий комплекс. А на початку 90-х храм Св.Георгія відремонтували та оздобили, в значній мірі завдяки щедрій пожертві грецького промисловця Панайотіса Ангелопулоса. До речі, цьому меценату своїм теперішнім виглядом завдячує і  Айя Тріада.

 Церква Святого Георгія, хоч і виглядає ззовні доволі скромно в порівнянні з тією ж Айя Тріадою, а все ж продовжує приваблювати паломників з всього світу. Адже саме тут зберігаються старовинні християнські реліквії, мощі святих та  унікальні ікони-мозаїки середини ХІ - кінця ХІІст. "Іоанн Хреститель" і "Панагія Памакарістос" з одмоіменної церкви.

Фрагмент колони, до якої прив'язали Христа під час бичування

Kовчеги з частинками мощів двох великих єпископів Візантійських - свв.Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, вивезені з Константинополя під час Четвертого хрестового походу у 1204 та повернені у 2004 за розпорядженням Іоанна Павла ІІ.

Iкона "Панагія Фанеромені" в срібному окладі, привезена з Росії

Mощі святих Єфимії, Соломонії та цариці Феофанії

 Срібна рака з мощами св.Євфимії Всехвальної, прислана з Росії в 1904р.

Патріарший трон, який, за переказами, належав ще  Іоанну Златоусту

Храм названо на честь св.Георгія Переможця ( він же Святий Юрій, Святий Юр, Юрій-Змієборець), який є також покровителем України та зображений на прапорі та гербі Київщини

Головні ворота, на яких прийняв мученицьку смерть Григорій V,  у 1821 році зачинилися назавжди.

Великдень-2015 в Стамбулі

 12 квітня 2015р. у великодню неділю на території Константинопольського патріархату cвяткувати світле Христове Воскресіння зібралися представники різних національностей та конфесій. На площі перед церквою Св.Георгія чулася мішанина мінімум з чотирьох-п'яти мов. Приємно було, коли з цього потоку то там, то тут  виринало наше традиційне "Христос Воскрес!"
 Поблукати хоч трохи вузькими вуличками Фенера в пошуках місця призначення не вдалося. Достатньо було слідувати за іншими "кошиками" , що дружно рухалися в одному напрямі. Та й місцеві крамарі л'юбязно вказували дорогу, щойно на горизонті з'являлась чергова порція кошиконосців.  А от припаркувати автівку десь неподалік можна було навіть не намагатися - з цим, очевидно, у багатьох виникла проблема.
 Великодню літургію читали кількома мовами, в тому числі і церковнослов'янською. Після служби відбулося освячення великодніх кошиків. Такої традиції у греків, до речі, немає. Туристи ж фотографували наші паски і крашанки, наче якусь екзотику, та цікавилися, що то за свято сьогодні і чи дійсно мощі святих знаходяться всередині ракій.

Читайте також:

Грецька православна церква Святих Архангелів

Грецька православна церква Святого Миколая

Грецька православна церква Святої Троїці

Православні храми Каракьой

Tурецька православна церква Святителя Миколая

Великодній Стамбул

Григорій V, патріарх Константинопольський