вівторок, 28 квітня 2015 р.

Церква Святого Георгія

Dr. Sadik Ahmet Cad. No 19, Fatih/Istanbul  tel.(0212) 531 9674

 Константинопольська Православна Церква, за переказами, була заснована апостолом Андрієм Первозванним, який близько 60 року рукопоклав свого учня св.Стахія в сан першого єпископа Візантійського. Разом вони звели у Аргірополі (сучасний район Финдикли) перший християнський храм. Андрія Первозванного, до речі, вважають також першим благовісником Євангелія Христового на українських землях. Коли апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто територія учасної України.  
 Однак історія власне Константинопольського Патріархата почалася в 330 році, коли Констянтин Великий заснував на місці древнього Візантія нову столицю імперії - Константинополь. Саме тоді єпископ Константинопольський отримав повноваження на рівні з Папою Римським. Згодом з берегів Босфору християнство поширилося на землі слов'янських племен. Так, з ім'ям одного з візантійських патріархів пов'язаний початок просвітницької місії творців старослов'янської абетки свв. Кирила та Мефодія. У 957 році тут прийняла хрещення княгиня Ольга.
 Султан Мехмед ІІ після завоювання міста не тільки залишив патріархам церковну владу над православним населенням Османської імперії, а й наділив їх владою політичною, якої вони раніше не мали. Саме при османах Константинопольський Патріархат досяг значного територіально розширення. Однак безліч храмів було втрачено назавжди - частину перетворили на мечеті, деякі зруйнували. Mечеттю став і собор св.Софії, в якому знаходилася резиденція патріарха. Довгий час після цього патріархат постійно переносили з одного вцілілого храму до іншого. Після 1453 він знаходився в церкві Св.Апостолів, яку через деякий час знесли, щоб побудувати мечеть Фатіх. Тому його знову перенесли до церкви Панагії Паммакаріcтос. Але і її у 1587 було перетворено на мечеть. Лише в 1601 патріарх нарешті осів у будівлі невеликого жіночого монастиря в районі Фенер. Після цього храм безліч разів перебудовували та реконструювали після руйнівних пожеж, тож від попереднього вигляду мало що залишилося.
 Грецька війна за незалежність 1821-1829pp стала початком розпаду Османської імперії та сколихнула незмінний століттями порядок життя патріархату. Відносно мирному співіснуванню народів під владою султана настав кінець. Незважаючи на те, що патріарх Григорій V публічно відлучив від церкви лідерів повстання, це не відвернуло розправи над константинопольськими греками. Сам патріарх 10 квітня 1821 року у перший день Великодня прийняв мученицьку смерть від рук озвірілого натовпу. Його тіло провисіло на воротах патріархії три дні. Греки не наважувалися викупити його. Достеменно не відомо хто саме викинув тіло мученика у море, але 16 квітня моряки з російського корабля підібрали його і доставили в Одесу. Останки святого упокоїлися в Троїцькому храмі, а в 1871 році їх перенесли до Афін. В пам'ять про цю трагічну подію головні ворота Константинопольського Патріархату зачинилися назавжди.
 В результаті низки війн на початку ХХ ст. Османська імперія втратила більшу частину територій. Через це скоротилася і кількість єпархій, підпорядкованих Патріархату. А в результаті так званої "Малоазійської катастрофи" було втрачено майже всю колишню паству, адже за Лозанським мирним договором близько 2 млн. людей були змушені покинути Туреччину, десятки тисяч загинули в результаті різанини в Смірні.
 Нова влада на чолі з Мустафою Кемалем будувала "Туреччину для турків", тому до православних священнослужителів ставилися як до потенційних ворожих агентів. Всіх їх, окрім патріарха, позбавили права носити ряси та довге волосся. В зв'язку з напруженою політичною ситуацією постраждалі від пожежі 1941 року будівлі патріархії довгий час не дозволяли відбудувати.  Лише y 80-х роках ХХ ст. на місці зрyйнованих споруд було зведено новий комплекс. А на початку 90-х храм Св.Георгія відремонтували та оздобили, в значній мірі завдяки щедрій пожертві грецького промисловця Панайотіса Ангелопулоса. До речі, цьому меценату своїм теперішнім виглядом завдячує і  Айя Тріада.
 Церква Святого Георгія, хоч і виглядає ззовні доволі скромно в порівнянні з тією ж Айя Тріадою, а все ж продовжує приваблювати паломників з всього світу. Адже саме тут зберігаються старовинні християнські реліквії, мощі святих та  унікальні ікони-мозаїки середини ХІ - кінця ХІІст. "Іоанн Хреститель" і "Панагія Памакарістос" з одмоіменної церкви.
Фрагмент колони, до якої прив'язали Христа під час бичування
Kовчеги з частинками мощів двох великих єпископів Візантійських - свв.Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, вивезені з Константинополя під час Четвертого хрестового походу у 1204 та повернені у 2004 за розпорядженням Іоанна Павла ІІ.
Iкона "Панагія Фанеромені" в срібному окладі, привезена з Росії
Mощі святих Єфимії, Соломонії та цариці Феофанії
 Срібна рака з мощами св.Євфимії Всехвальної, прислана з Росії в 1904р.
Патріарший трон, який, за переказами, належав ще  Іоанну Златоусту



Храм названо на честь св.Георгія Переможця ( він же Святий Юрій, Святий Юр, Юрій-Змієборець), який є також покровителем України та зображений на прапорі та гербі Київщини



Головні ворота, на яких прийняв мученицьку смерть Григорій V,  у 1821 році зачинилися назавжди.

















Великдень-2015 в Стамбулі


 12 квітня 2015р. у великодню неділю на території Константинопольського патріархату cвяткувати світле Христове Воскресіння зібралися представники різних національностей та конфесій. На площі перед церквою Св.Георгія чулася мішанина мінімум з чотирьох-п'яти мов. Приємно було, коли з цього потоку то там, то тут  виринало наше традиційне "Христос Воскрес!"
 Поблукати хоч трохи вузькими вуличками Фенера в пошуках місця призначення не вдалося. Достатньо було слідувати за іншими "кошиками" , що дружно рухалися в одному напрямі. Та й місцеві крамарі л'юбязно вказували дорогу, щойно на горизонті з'являлась чергова порція кошиконосців.  А от припаркувати автівку десь неподалік можна було навіть не намагатися - з цим, очевидно, у багатьох виникла проблема.
 Великодню літургію читали кількома мовами, в тому числі і церковнослов'янською. Після служби відбулося освячення великодніх кошиків. Такої традиції у греків, до речі, немає. Туристи ж фотографували наші паски і крашанки, наче якусь екзотику, та цікавилися, що то за свято сьогодні і чи дійсно мощі святих знаходяться всередині ракій.









Читайте також:







Немає коментарів:

Дописати коментар