понеділок, 27 квітня 2015 р.

Григорій V, патріарх Константинопольський



Григорий V (Ангелопулос) (1746-1821) - Константинопольський патріарх в 1797-1798, 1806-1808, 1818-1821; священномученик, канонізований Елладською церквою в 1821.

 Народився майбутній патріарх в 1746 році в Дімітсані (Греція). Навчався у своєму рідному місті, а згодом в Афінах у відомого педагога Дімітрія Води. В 1767 році переїхав до Смірни (Ізмір), де продовжив навчання у богословській школі. Через деякий час переселився на Строфадські острови у Егейському морі, де прийняв постриг в одному з монастирів. Пізніше проживав на острові Патмос у монастирі Іоанна Богослова. Звідти знову переїхав в Смірну на запрошення митрополита Прокопія, який рукопоклав його у сан архідиякона. Став відомий у наукових колах завдяки своїм перекладам бесід Іоанна Златоуста. Пройшовши всі ступені ієрархії, у 1785 був обраний митрополитом Смірнським.
 Зайнявши Константинопольський престол в 1797, змушений був залишити його через інтриги та наклепи, але згодом його двічі переобирали. Безкомпромісно переслідував  зловживання серед представників духовенства, піклувався про освіту священнослужителів, займався книговидавництвом. За його сприяння було відремонтовано церкву св.Георгія, постраждалу від пожежі 1738р. Став патріархом втретє у 1818 році, коли вже йшла підготовка до грецького повстання. Хоча достеменно не відомо, чи був Григорій V учасником таємних організацій на кшталт "Філікі Етерія", його запідозрили у зв'язку з повстанцями. В березні 1821 року, коли Олександр Іпсіланті перейшов Прут, щоб почати повстання в Румунії, Григорій V публічно відлучив його від церкви. Проте це не відвернуло розправи над константинопольськими греками, що настала, коли почалося повстання на Пелопонесі. Сам патріарх 10 квітня 1821 року у перший день Великодня прийняв мученицьку смерть від рук озвірілого натовпу. Його тіло провисіло на воротах патріархії три дні. Греки, побоюючись переслідувань, не наважувалися викупити його. 



 Достеменно не відомо хто саме викинув тіло мученика у море, але 16 квітня грецькі моряки з російського судна підібрали його і доставили в Одесу. 19 червня 1821 року останки святого упокоїлися в грецькому Троїцькому храмі. Імператор Олександр І надіслав для мощів патріаршу ризу та митру з хрестом, що належали патріарху Московському Нікону. В 1871 році останки святого перенесли до кафедрального собору Афін.
Статуя патріарха Григорiя V біля входу в Афінський університет
Гробниця патріарха в Афінах. Святого Григорія греки прозвали Етномартірас - "мученик нації".
В пам'ять про його трагічну смерть головні ворота Константинопольського Патріархату зачинилися назавжди.

Дослідник історії Константинопольської церкви Іван Соколов на початку ХХст. писав: "...Особливо важливе значення мала для греків жахлива смерть знаменитого патріарха Григорія V. Вона зробила цього ієрарха святим і мучеником у свідомості всього народу, затаврувавши султана, закріпивши за ним епітет "убивці", знищивши будь-яку думку про примирення, перед обличчям всього світу виправдала греків у їх прагненні повалити ненависне їм іго і загалом здійснила величезний вплив на хід подальшої боротьби греків. <…> Церковний лідер, вселенський православний патріарх, духовний отець і представник всього грецького народу, повішений на воротах патріархії на Великдень, страчений ганебним чином без розслідування та суду, - це в очах греків було подією надзвичайно важливою, прикладом істинного виконання обов'язку кожного християнина, принесенням себе в жертву заради спасіння інших, муеничеством за віру і батьківщину. Тому смерть Григорія V релігійно освятила та морально возвисила у свідомості греків їх боротьбу з турками.<…> Самі турки згодом були вкрай здивовані, коли зрозуміли, що кончина мученика, замість того, щоб припинити повстання, розширила та утвердила його."

вівторок, 21 квітня 2015 р.

Алея стiльчиків-тюльпанів в Kağıthane

Такі незвичайні тюльпани круглий рік ростуть в районі Кяатане. Квіти не прості, а з сюрпризом. На перший погляд нагадують контейнери для сміття (і це не така вже й невірна думка - див. фото нижче), алe щось їх тоді забагато наставили, підказує логіка. Насправді це зручні стільчики для втомлених перехожих, правда здогадатися про це можна лише ретельно обстеживши конструкцію. До того ж вони ще й повертаються на всі 360 на манер офісних крісел. А коли підводишся, сидіння одразу закривається і стільчик знову перетворюється на тюльпан.
Кольорова гамма асоціюється зовсім не з російським прапором, а в всього лиш з гербом місцевого муніципалітету.  
 До речі, oригінальна ідея належить голландському дизайнеру Марко Мандерсу. Вперше Tulpi seats були презентовані на Голландському тиждні дизайна в 2011 році. Розробка прийшлася до душі не лише простим громадянам, а й чиновникам, які вирішили прикрасити міські вулиці цими функціональними та яскравими "квітами". 

Діти в захваті )))
Контейнери для сміття у формі тюльпанів
 Згодом їх почали "висаджувати" у інших країнах. Наприклад, Нідерланди подарували Tulpi seats на 310-річчя з дня заснування Санкт-Петербурга. Нажаль, у місті білих ночей вони навіть і півроку не простояли - місцеві жителі швидко усунули чужорідні елементи з міського ландшафту. В Дубаї також встановили такі стільчики на пальмовому острові. Не треба бути провидцем, щоб передбачити, що там вони простоять трохи довше. 


Повертаючись до стамбульської версії популярних стiльчиків, слід зазначити, що вони, нажаль, є плагіатом. Ще один доказ того, що мистецтво копіювання турки освоїли добре. Виробники оригінальних Tulpi на Туреччину образилися не на жарт та інакше як copycat стамбульські "тюльпани" не називають. Як би там не було, ідея чудова. Залишилося так само прикрасити всі парки Стамбула.


середу, 8 квітня 2015 р.

Великодній Стамбул

Наближається найбільше православне свято  - світле Христове Воскресіння. Постає питання, як відзначати його, знаходячись в іншій країні. Хтось уже вирішив самостійно напекти пасочок, а хтось довірив це діло професійним кулінарам. Таких в Стамбулі чимало, тому навiть ті, хто не дружить з випічкою, мають можливість замовити пасочку до свята. Також можна почастувати свою українсько-турецьку родину оригінальними капкейками чи hand-made шоколадом у великодньому стилі.  У продажі є плетені кошики для великодніх наборів, формочки  для пасок та різноманітні святкові прикраси.
 Всі, хто бажає відвідати Великоднє богослужіння та освятити паски і крашанки, можуть це зробити в різних храмах Стамбула.

Rum Ortodoks Patrikhanesi,
 Dr. Sadik Ahmet Cad. No 19, Fener
1. 11 квітня 2015 23.00 - Всенощнe Великоднє богослужіння
12 квітня 2015 - богослужіння та зустріч української діаспори у Вселенському Патріархаті 
9:00 - 11:30 - Пасхальна Літургія 
11:30 - 12:00 - Освячення пасок
12:00 - 14:00 - Посиденьки української діаспори, конкурс на найкращий кошик




Aya Stefanos kilisesi, Mirasyedi Sok.No.11
 Yeşilköy

2. Церква Св.Стефана, Єшількьой
Вже традиційно тут щомісяця проводяться богослужіння церковнослов'янською мовою та зустрічі української громади.





Aya Andrea kilisesi, Mumhane Cad. No:39
 Karaköy, Beyoğlu
3. Церква Св. Андрія Первозванного
Великодня літургія розпочнеться о 9.30.









Aya Panteleymon
Hoca Tahsin Sok. No: 19 Karaköy, Beyoğlu
4. Церква Св.Пантелеймона

Великоднє богослужіння розпочнеться 11 квітня о 23.30.
Освячення пасок буде проходити 11.04 ввечері о 18.00, 21.00 та 23.00, а також 12.04.2015  з 9.00 протягом всього дня.







 Греки також відзначають Великдень 12 квітня, тому можна відвідати богослужіння в будь-якій грецькій православній церкві.

Великодні заходи для дітей :




Читайте також:




вівторок, 7 квітня 2015 р.

Музей під відкритим небом в Kağıthane

Merkez Mh., 34406 Kağıthane

 Комусь в муніципалітеті Kağıthane прийшла в голову гарна ідея. Замість того, щоб просто здати в археологічний музей купу камінців та уламків, знайдених при проведенні будівельних робіт, в 2007 році з них зробили  експозицію під відкритим небом. Вийшла така собі релакс-зона для працівників, відвідувачів та просто перехожих. Тепер кожен бажаючий може безкоштовно оглянути 141 експонат римського, візантійського та османського періодів. 
 Між тим, знавцеві історії "старого Стамбула" неодмінно стане сумно при вигляді цих фрагментів колись прекрасних палаців та павільонів, що прикрашали береги каналу Кяатане на початку 18 ст. Зараз новий канал, що з'єднує Халіч з Босфором, нажаль мало нагадує колишній "срібний потік", по якому здійснювали променади на гостроносих човнах османські аристократи. За зразком садів Версалю тут булo розбито парк з полями тюльпанів, фонтанами, басейнами та зведено близько 60 літніх резиденцій в стилі бароко і рококо для султана та його двору, в тому числі і Перший палац Садабат - символ Епохи тюльпанів. Вся ця розкіш потребувала значних затрат. Нові податки прийшлися не до вподоби простому народу i викликали бунт. Всі будівлі зруйнували в ході повстання Патрона Халіля в 1730 році. Вцілів тільки палац, спалити його не дозволив новий падишах Махмут І. За 62 роки до Луї XI та Марії Антуанетти з її тістечками за надмірний потяг до розкоші великий візир Невшехірлі Дамат Ібрагім-паша поплатився головою. Його стратили на вимогу повстанців. Султанам в Османській імперії було якось не прийнято рубати голови. Племінник вирішив обійтися без шовкового шнурка, тому Ахмеда ІІІ просто змусили зректися пестолу і відправили у вигнання. На цьому і завершилася доба тюльпанів. Про колишню красу нагадують лише поштові листівки, картини і гравюри європейських художників та письмові свідчення мандрівників.
















 Перший палац, побудований на цьому місці в 1722, було зруйновано у 1809 році.  Другий побудували в 1809-1816, але вже в 1863 знесли, щоб побудувати Третій, останній палац Садабат. В 1943 році його замінилa військова школа, а згодом - будівля сучасного муніципалітету
А ось так це місце виглядало за Доби тюльпанів. Садабат в пер. з фарсі означає "процвітаюче місце". Так його нарекли поети, яких на відктиття палацу запросив падишах



Натхненням для архітектора Першого палацу Садабат 28-го Мехмета Челебі стали палаци Марлі та Фонтенбло, які він відвідував під час перебування на посаді посла у Франції
 



Чаглаян каскад

Все, що залишилося від колишньої краси

Çeşme-i Nûr відреставрували не так давно


3D модель палацу

Kağıthane deresi, або   Barbisos (давніша, візантійська назва каналу)
Sweet waters of  Europe  (таку назву каналу дали іноземці) були популярним місцем відпочинку стамбульських аристократок, особливо навесні.


Треба віддати належне муніципалітету, сьогодні це місце вже дійсно можна назвати парком. За останні кілька років практично всю територію засадили деревами та створили  систему іригації.

Намагання відродити традицію катання на човнах поки не увінчалися успіхом. Спочатку треба вирішити проблему очищення води та укріплення берегів каналу


Читайте також:

Сучасні фото району Kağıthane