Різдвяний ярмарок в Стамбулі (IWI Christmas charity festival)

                                                                                                                                                          

 В Туреччині практично не відчувається тієї особливої атмосфери, що панує майже у всіх європейських країнах напередодні новорічно-різдвяного циклу свят. Люди не прикрашають оселі та ялинки, не бігають в пошуках подарунків, а у найбільш консервативних сім'ях все, що хоч якимось чином стосується Різдва, взагалі вважається гріховним та забороненим. Хіба що у торгівельних центрах можна помітити спроби привабити покупців яскраво прикрашеними вітринами. Але мігранти, яких доля занесла далеко від дому, намагаються самотужки підтримувати власні традиції. Щорічний Різдвяний благодійний фестиваль, який влаштовує організація "The International Women of Istanbul (IWI)", звісно не зрівняється по масштабам з ярмарками, що є невід'ємною частиною свята в західній Європі. Але тим не менше для мешканців Стамбула фестиваль є прекрасною нагодою ознайомитися з різдвяними традиціями, скуштувати страви різних країн світу, придбати hand-made сувеніри та подарунки. А для дітей цього року організатори підготували ще й різноманітні розваги, ігри та звісно ж подарунки від Санта Клауса.

 На заході було дуже людно, тож і все найсмачніше розібрали неймовірно швидко. Окрім представників різних діаспор та туристів серед відвідувачів було чимало місцевих. Все таки навіть туркам цікаво бодай на день зануритися в святкову атмосферу, коли все навколо сяє яскравими вогнями, а Ноель Баба роздає гостинці. Один чоловік, що стояв в черзі з дитиною, щоб сфотографуватися з Сантою, жартома висловив своє побажання вголос: "А можна мені? Я ж ніколи в житті не отримував подарунки від Санти." Дитина тим часом була не в захваті від дійства і просто перелякалася бородатого дядька в червоному костюмі ))).

Тайці постаралися)))

Шоколад від Юлії Атадінч

Виступ українського хору

Коровай, що зайняв 3-тє місце на конкурсі випічки..

..і бронзовий призер конкурсу Тетяна Іпекчі

І нарешті український стіл, до якого було не доступитися)))

Читайте також:

Новорічний Стамбул: де відчувається святковий настрій?

Шопінг в Еміньоню: район Джагалoглу - книги, канцтовари та все для художників.

                                                                                                                                                           ENG

 Район Джагалоглу (Cağaloğlu) знаходиться неподалік вокзалу Сіркеджі. Якщо йти від Нової мечеті, потрібно піднятися по Анкара джаддесі до Джагалоглу йокушу. Тут розташовано багато книгарень та магазинів з канцтоварами. Також сюди їдуть, щоб замовити картки-запрошення davetiye (ті самі, які потім пачками роздають всім родичам-сусідам-знайомим:). Окрім власне канцтоварів у тутешніх крамничках великий вибір всього необхідного для образотворчого мистецтва та креслення.

 Навпроти входу до станції Мармарай розташований магазин Hakikat. Саме до нього зі всього Стамбула в пошуках недорогих матеріалів поспішають художники, дизайнери та майбутні представники творчих професій, тобто студенти. Різноманітні олівці та фарби, папір для малювання та багато чого іншого можна купувати поштучно за доволі помірними цінами. Асортимент товарів дуже широкий, тому перед тим, як їхати скуповуватися, краще скласти список. Бо потім вже точно захочеться все і одразу та буде важко згадати за чим сюди приїхали :).

 Окрім того, в цьому районі також розташований один з найбільших та найкращих стамбульських хамамів - Cağaloğlu hamamı. Вхід до нього, затиснутий поміж крамниць та кафе, можна просто не помітити з вулиці. А між тим, побудований в 1741 році, це останній великий хамам, що було зведено в Османській імперії.

Ось така краса ховається за непримітною вивіскою.

Читайте також:

Шопінг в Еміньоню: район Тахтакалє

Шопінг в Еміньоню: світ біжутерії на Марпуччулар джаддесі

Шопінг в Еміньоню: все для в'язання.

Пудинг Ноя, або Ашуре

 День Ашуре (Aşure günü) - свято закінчення траурного посту Matem orucu; десятий день священого місяця Мухаррем; піст, що триває 12 днів (за числом шиїтських імамів) пов'язаний з вшануванням пам'яті загиблих в битві при Кербелі, а день його завершення -  з подякою Богу за порятунок четвертого імама.

 В цей день загинув онук пророка Мухаммеда Хусейн. Він був молодшим сином дочки пророка Фатіми та імама Алі, якого шанують шиїти та алеві. Щоб уникнути міжусобиць, Хасан, старший брат Хусейна, за винагороду та гарантії безпеки відмовився від титулу халіфа на користь правителя Муавії. Після смерті старшого брата Хусейн став головою роду Алідів, однак тривалий час не втручався в політику. Після смерті халіфа Муавії активізувалася шиїти з Куфи, колишньої резиденції Алі. Вони визнали Хусейна своїм імамом та прохали його очолити повстання проти халіфа Язида. Припускають, це було організовано з метою усунути Хусейна таким чином, щоб вина за вбивство не впала на халіфа. Відгукнувшись на заклик куфійців, Хусейн попередньо послав до Куфи двоюрідного брата Мусліма ібн Акіла для підготовки повстання. Мешканці Куфи присягнули йому на вірність. Однак щойно Муслім відправив добру звістку Хусейну, його схопили та стратили. Хусейн дізнався про це вже дорогою до Куфи. Невеликий загін (всього 72 людини, включаючи жінок та дітей) потрапив у пастку поблизу міста Кербела. Проти них вийшло чотиритисячне військо. Спочатку ніхто з воїнів не наважився напасти на Хусейна, не бажаючи брати на себе відповідальність за пролиття крові онука Мухаммеда. Однак все ж він та його люди були схоплені та закатовані до смерті. Жінок та дітей, в тому числі сина Хусейна, рік утримували в полоні. Трагедія в Кербелі спричинила остаточне об'єднання прихильників Алідів у боротьбі проти династії Омейядів (низка шиїтських повстань проходила під гаслом «помститися за кров Хусейна»).  Хусейн був визнаний «найбільшим мучеником», а Кербела стала однією зі святинь і місцем паломництва шиїтів. Саме загибель сина імама Алі поглибила розкол між шиїтами та сунітами. Для шиїтів та алеві це важливий момент, коли послідовники Алі остаточно відокремилися, щоб у майбутньому сформувати різні течії ісламу.

 Посту в цей день дотримувався пророк Мухаммед, бо саме 10 мухаррема він прибув з Мекки до Медіни, врятувавшись від убивць. Пізніше, коли був встановлений обов'язковий піст в Рамадан, піст в день Ашуре став у сунітів добровільним. У алеві Matem orucu (або Muharrem orucu) є обов'язковим. До того ж він суттєво відрізняється від посту сунітів, так як м'ясо їсти заборонено взагалі протягом всіх 12-ти днів. В цьому алеві близькі до християнської традиції.

 Однак найцікавіше попереду. Історія ашуре своїм корінням сягає до подій Старого Заповіту. "Ашaра" в перекладі з арабської означає десять. Це число має сакральне значення, оскільки  за переказами саме в день Ашуре Бог явив десять див десятьом пророкам. При чому ці дива у викладенні сунітів та алеві відрізняються. Так, за різними версіями в цей день Адем (Адам) вперше зустрів Хавву (Єву); ковчег Нуха (Ноя) пристав до суші; Ібрахім (Авраам) був врятований від вогню; були врятовані сини Авраама Ісаак/Ісмаїл; Якуб (Яків) прозрів; Юнус (Іона) врятувався з черева кита; Ейюп (Іов) зцілився від прокази; Юсуфа (Йосипа) врятували з колодязя, де його залишили помирати брати; Моісей врятував свій народ від армії фараона, провівши по дну Червоного моря/отримав скрижалі на горі Синай; Ісус вознісся на небеса. У алеві ця дата вказується як день народження пророка Алі. Мусульмани також вірять, що в цей день настане кінець світу.

 Ашуре - святкова страва, яку готують по закінченні 12-тиденного траурного посту, що вшановує пам'ять мучеників Кербели. Шиїти та алеві святкуючи, дякують Богу за порятунок сина імама Хусейна Зейна-ель Абідіна.
 Старовинний тисячолітній звичай приготування цієї ритуальної страви з плином часу стали прив'язувати до різних подій, збагачувати деталями, змінювати та універсалізувати. Так, є кілька варіацій на тему походження цієї страви. В турків особливо популярна історія про те, що коли закінчився Всесвітній потоп і ковчег пристав до гори Арарат, щоб подякувати Богу за спасіння, було влаштовано свято. Ной приготував страву із залишків всіх продуктів, що були на ковчезі. За легендою, до її складу входило більше 40 компонентів. Тож це і було перше ашуре. Тому цей десерт ще називають "пудингом Ноя" (Noah's pudding). Про древність традиції свідчить факт присутності схожих ритуальних страв у різних народів. Так, в Україні це кутя, у Вірменії - ануш-абур, в Греції - коливо. В Азербайджані в день Ашуре готують схожу, але не солодку страву - хедік. Пов'язана з ним легенда розповідає, що коли загін імама Хусейна був оточений в пустелі, діти плакали від голоду. Тоді матері, щоб відволікти їх, зібрали камінчики та кинули в казан з водою, вдаючи, наче готують їжу. І сталося диво - Аллах перетворив каміння на хедік.

 Існують також інші версії походження страви. Алеві розповідають древню легенду: Батько Сонце, щоб віддячити Матері Землі, приготував особливу страву, узявши по трохи з усіх її дарів. Слово "аш", що походить з шумерської та арійської, означало зерно/їжу. Була у Месопотамії і богиня землеробства (зерна) Ашнан. Вона разом з богинею тваринництва Лахар були послані богом Енкі на допомогу людям. Багато інших жіночих божеств також зберегли в іменах цю проточастку: фінікійська Ашера, хеттська Ашерту, амморейська Ашрату, Ашторет-Іштар-Астарта у древніх греків та вавилонян. Слово збереглося до сьогодні в різних мовах як самостійне, або трансформувавшись y співзвучні. Наприклад, в перекладі з курдської aş означає млин, азербайджанською це плов, та й в звичних нам словах кАШа та лавАШ теж знаходимо ту ж частку. Але це вже тема для інших досліджень.

Ашнан - богиня зерна у древніх шумерів (зображення на глиняних табличках)

 Турецькі господині готують ашуре великими порціями та пригощають всіх рідних та сусідів. В кожної є свій власний рецепт та секрети приготування. Набір інгредієтів може змінюватися, але завжди будуть присутні пшениця, нут, квасоля, горіхи та сухофрукти. Зазвичай алеві використовують не менше 12 компонентів. Але чим більше, тим краще, тим "багатше" вийде частування і буде привід до заздрощів у сусідок. Чоловік розповідав, що в дитинстві вони з братами про всіх "тейзе" з їх квартала судили по тому, хто яке готує ашуре ))).

 Можна спробувати ашуре, відвідавши в ці дні джемеві:

Джемеві в Окмейдани

Для тих, хто хоче спробувати приготувати цей десерт (чи то пудинг, чи то суп) самостійно, раджу пошукати рецепти в інтернеті.
 Ну а для зовсім ледачих є вже готові набори.

 Читайте також:

Магія древніх тюрків

Хто такі алеві?

Всередині джемеві