неділя, 28 січня 2018 р.

Чорум — край тисячі богів


 Минулорічна літня road trip №1 перевершила усі мої сподівання. В 2017 році ми їздили до Токату двічі, і щоб описати найцікавіші моменти обох поїздок, знадобилося трохи часу. Нашим перевалочним пунктом по дорозі в Токат, як і раніше, залишається Менген. Щоправда, цього разу ми потрапили туди саме під час проходження маршу за справедливість. Тому вже по прибутті виявилося, що в готелі зупинилися учасники ходи — кілька депутатів від CHP та їх оточення. І ми))) Таку ситуацію в Україні навіть важко уявити. Ні охорони, ні джипів, ні інших понтів. А коли за вечірнім чаюванням якийсь дядечко запросто так підійшов до нас познайомитись і представився народним обранцем, то я взагалі довго проводила паралелі. Таки з нашими «обранцями» напевно щось сильно не так.
Але досить про це.

 Центральна Анатолія не перестає дивувати своєю красою. Однак щоб побачити найцікавіше, потрібно звернути з швидкісних автобанів на менш проторені шляхи, які пролягають поміж невеликих селищ та містечок. Деякі незручності будуть зповна компенсовані чудовими краєвидами.










 Цього разу усе найцікавіше припало на дорогу додому. Зворотній шлях пролягав через Чорум, де, як виявилося, є не лише смачні леблебі.
 Справа в тому, що в околицях цього міста збереглося чимало історичних пам'яток хетської та фригійської доби. Археологічні розкопки в регіоні продовжуються та далекі від завершення. Найцікавіші знахідки зберігаються в археологічному музеї  Стамбула та музеї анатолійських цивілізацій в Анкарі.  Наприклад, всесвітньо відомий Кадешський мирний договір, копія якого зберігається в будівлі ООН в Нью-Йорку, було знайдено саме тут. Зображення битви при Кадеші і текст договору можна знайти на барельєфах Карнакського храму в Єгипті.
Оригінальна клинописна таблиця з текстом договору зберігається в археологічному музеї Стамбула


Копія договору була подарована урядом Туреччини місії ООН і з 1970 року знаходиться в Нью-Йорку

  • Хатушаш (Хатусса), або національний парк Богазкалє

 Найбільший за розміром комплекс в цьому регіоні являє собою залишки древньої столиці хеттів. Добре збереглися укріплення, стіни, фундаменти деяких споруд. Через всю територію пролягає кільцева дорога, тому найоптимальніший варіант приїхати на своєму авто, що ми і зробили. Пішки прогулятися мабуть теж можна, але це займе набагато більше часу.







Приблизний вигляд міста в період розквіту 
Хеттська держава проіснувала кілька століть та занепала в ХІІ ст. до н.е., а в колишній її столиці оселилися фригійці. Поселення в цій місцевості існувало ще досить довгий час. Європейці дізналися про його існування лише в 1834р. Відкриття здійснив французський археолог Шарль Тексьє. Археологічні роботи ведуться з 1906 р. В 1986 Хаттушаш було внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 Комплекс займає значну площу і ділиться на  Верхнє та Нижня місто.



Великий храм (Büyük Mabet), XIV-XIII ст. до н.е. — із 70 ти культових споруд Хатушаша найкраще зберігся храм бога грома Тешуба і богині сонця Хебут.




Поруч з руїнами великого храму знаходиться куб з зеленого каменю (різновид нефриту), який ймовірно привезли сюди з самого Єгипту. Камінь також називають Dilek taşı, тож туристиі тут знайшли де загадувати бажання)))



Лев'ячі ворота — символ Хатушаша. Древня столиця давно зникла, як і народ, що її побудував, а леви продовжують стояти на варті...


Ворота  сфінксів




Yerkapı  — тунель під стіною





Королівські ворота




Нішанташ — скеля з ієрогліфами

Руїни палацу
 Саме тут знаходився величезний архів, що складався з тисяч клинописних таблиць. Розшифровка цих документів поклала початок новій науці — хеттології. Серед табличок Богазкьоя був і Кадешський мирний договір – перший подібний документ, що являв собою угоду між хеттським царем Хаттусілі III і єгипетським фараоном Рамзесом II після битви при Кадеші (1270 до н.е.). Тринадцять років потому договір було підкріплено династичним шлюбом  — хеттська царівна вийшла заміж  за фараона.

  • Язиликая

 В кількох кілометрах від Хатушаша розташована ще є одна пам'ятка, що збереглася  у відносно гарному стані — скельне святилище Язиликая. Лише побувавши в цьому древньому місці, можна зрозуміти чому хеттів називають народом тисячі богів. Невідомо, звідки достеменно походить їх звичай запозичати об'єкти поклоніння у інших народів. Однак очевидно, що зформований таким чином пантеон був просто незліченним. Імена частини древніх  божеств нажаль не дійшли до наших днів.



  • Аладжахьоюк

 Поселення хаттів (попередників хеттів) тут існувало ще в епоху неоліта і продовжувало функціонувати як культово-релігійний центр до часів становлення Хеттського царства. В деякому сенсі це місце навіть більш цікаве, ніж велична хеттська столиця. Оглядаючи руїни древніх споруд Аладжахьоюк, не можливо не помітити невідповідність. Основу фундаменту частини будівель складають великі мегалітичні блоки різноманітної форми, які однак дивовижно точно підігнані одне до одного без використання жодних з'єднуючих матеріалів.  При цьому в інших місцях комплексу можна побачити лише найпримітивнішу кладку. Виглядає так, наче за основу для будівництва було використано залишки більш древніх споруд, до яких ні хетти, ні навіть їх попередники не мали ніякого відношення. До речі, аналогічні невідповідності можна знайти в древніх містах Південної Америки.






 

 


















На території комплексу діє музей:











  • Шапінува

Деякий час в цьому місті знаходилася столиця Хеттського царства. Шапінуву знайшли випадково: місцевий фермер приніс в музей Чорума кілька глиняних табличок, що знайшов на власних угіддях. Розкопки його продовжуються. За порівняно короткий період часу віднайдено чотири споруди. Також тут було знайдено другу за величиною колекцію клинописних таблиць. Більше знайшли тільки в Хатушаші.


 Колискою цивілізацій часто називають Месопотамію чи долину Нілу, але це визначення справедливо можна віднести і до центральної  Анатолії. Тисячі років тому тут вже існували міста та імперії, зводилися храми, снували торгівельні каравани, гриміли битви та укладалися мирні договори. Сьогодні древня столиця хеттів Хатушаш та комплекс Аладжахьоюк абсолютно не страждають від нескінченних потоків туристів, як наприклад, древні міста Єгипту та Мезоамерики. А поміж тим, саме між  цими спорудами, загубленими серед анатолійських селищ, та храмами Куско,  пірамідами Гізи,Теотеохуакану і Мачу-Пікчу існує зв'язок, про який відомо лише не багатьом дослідникам. Полігональна кладка викликає багато запитань щодо техніки виконання, обробки каменю та транспортування готових блоків. Той факт, що однаковий стиль будівництва монументальних споруд зустрічається в різних куточках планети, доводить, що перед нами не що інше, як частка спадщини цивілізації більш древньої, ніж хетти, інки, майя чи єгиптяни. Втім, ці таємниці поки що лишаються нерозгаданими.


Читайте також:


Туди і назад, або подорож за імлисті турецькі гори анатолійским Середзем'ям. Частина 2 





Немає коментарів:

Дописати коментар