Різдвяний ярмарок в Стамбулі (IWI Christmas charity festival)

                                                                                                                                                          

 В Туреччині практично не відчувається тієї особливої атмосфери, що панує майже у всіх європейських країнах напередодні новорічно-різдвяного циклу свят. Люди не прикрашають оселі та ялинки, не бігають в пошуках подарунків, а у найбільш консервативних сім'ях все, що хоч якимось чином стосується Різдва, взагалі вважається гріховним та забороненим. Хіба що у торгівельних центрах можна помітити спроби привабити покупців яскраво прикрашеними вітринами. Але мігранти, яких доля занесла далеко від дому, намагаються самотужки підтримувати власні традиції. Щорічний Різдвяний благодійний фестиваль, який влаштовує організація "The International Women of Istanbul (IWI)", звісно не зрівняється по масштабам з ярмарками, що є невід'ємною частиною свята в західній Європі. Але тим не менше для мешканців Стамбула фестиваль є прекрасною нагодою ознайомитися з різдвяними традиціями, скуштувати страви різних країн світу, придбати hand-made сувеніри та подарунки. А для дітей цього року організатори підготували ще й різноманітні розваги, ігри та звісно ж подарунки від Санта Клауса.

 На заході було дуже людно, тож і все найсмачніше розібрали неймовірно швидко. Окрім представників різних діаспор та туристів серед відвідувачів було чимало місцевих. Все таки навіть туркам цікаво бодай на день зануритися в святкову атмосферу, коли все навколо сяє яскравими вогнями, а Ноель Баба роздає гостинці. Один чоловік, що стояв в черзі з дитиною, щоб сфотографуватися з Сантою, жартома висловив своє побажання вголос: "А можна мені? Я ж ніколи в житті не отримував подарунки від Санти." Дитина тим часом була не в захваті від дійства і просто перелякалася бородатого дядька в червоному костюмі ))).

Тайці постаралися)))

Шоколад від Юлії Атадінч

Виступ українського хору

Коровай, що зайняв 3-тє місце на конкурсі випічки..

..і бронзовий призер конкурсу Тетяна Іпекчі

І нарешті український стіл, до якого було не доступитися)))

Читайте також:

Новорічний Стамбул: де відчувається святковий настрій?

Шопінг в Еміньоню: район Джагалoглу - книги, канцтовари та все для художників.

                                                                                                                                                           ENG

 Район Джагалоглу (Cağaloğlu) знаходиться неподалік вокзалу Сіркеджі. Якщо йти від Нової мечеті, потрібно піднятися по Анкара джаддесі до Джагалоглу йокушу. Тут розташовано багато книгарень та магазинів з канцтоварами. Також сюди їдуть, щоб замовити картки-запрошення davetiye (ті самі, які потім пачками роздають всім родичам-сусідам-знайомим:). Окрім власне канцтоварів у тутешніх крамничках великий вибір всього необхідного для образотворчого мистецтва та креслення.

 Навпроти входу до станції Мармарай розташований магазин Hakikat. Саме до нього зі всього Стамбула в пошуках недорогих матеріалів поспішають художники, дизайнери та майбутні представники творчих професій, тобто студенти. Різноманітні олівці та фарби, папір для малювання та багато чого іншого можна купувати поштучно за доволі помірними цінами. Асортимент товарів дуже широкий, тому перед тим, як їхати скуповуватися, краще скласти список. Бо потім вже точно захочеться все і одразу та буде важко згадати за чим сюди приїхали :).

 Окрім того, в цьому районі також розташований один з найбільших та найкращих стамбульських хамамів - Cağaloğlu hamamı. Вхід до нього, затиснутий поміж крамниць та кафе, можна просто не помітити з вулиці. А між тим, побудований в 1741 році, це останній великий хамам, що було зведено в Османській імперії.

Ось така краса ховається за непримітною вивіскою.

Читайте також:

Шопінг в Еміньоню: район Тахтакалє

Шопінг в Еміньоню: світ біжутерії на Марпуччулар джаддесі

Шопінг в Еміньоню: все для в'язання.

Пудинг Ноя, або Ашуре

 День Ашуре (Aşure günü) - свято закінчення траурного посту Matem orucu; десятий день священого місяця Мухаррем; піст, що триває 12 днів (за числом шиїтських імамів) пов'язаний з вшануванням пам'яті загиблих в битві при Кербелі, а день його завершення -  з подякою Богу за порятунок четвертого імама.

 В цей день загинув онук пророка Мухаммеда Хусейн. Він був молодшим сином дочки пророка Фатіми та імама Алі, якого шанують шиїти та алеві. Щоб уникнути міжусобиць, Хасан, старший брат Хусейна, за винагороду та гарантії безпеки відмовився від титулу халіфа на користь правителя Муавії. Після смерті старшого брата Хусейн став головою роду Алідів, однак тривалий час не втручався в політику. Після смерті халіфа Муавії активізувалася шиїти з Куфи, колишньої резиденції Алі. Вони визнали Хусейна своїм імамом та прохали його очолити повстання проти халіфа Язида. Припускають, це було організовано з метою усунути Хусейна таким чином, щоб вина за вбивство не впала на халіфа. Відгукнувшись на заклик куфійців, Хусейн попередньо послав до Куфи двоюрідного брата Мусліма ібн Акіла для підготовки повстання. Мешканці Куфи присягнули йому на вірність. Однак щойно Муслім відправив добру звістку Хусейну, його схопили та стратили. Хусейн дізнався про це вже дорогою до Куфи. Невеликий загін (всього 72 людини, включаючи жінок та дітей) потрапив у пастку поблизу міста Кербела. Проти них вийшло чотиритисячне військо. Спочатку ніхто з воїнів не наважився напасти на Хусейна, не бажаючи брати на себе відповідальність за пролиття крові онука Мухаммеда. Однак все ж він та його люди були схоплені та закатовані до смерті. Жінок та дітей, в тому числі сина Хусейна, рік утримували в полоні. Трагедія в Кербелі спричинила остаточне об'єднання прихильників Алідів у боротьбі проти династії Омейядів (низка шиїтських повстань проходила під гаслом «помститися за кров Хусейна»).  Хусейн був визнаний «найбільшим мучеником», а Кербела стала однією зі святинь і місцем паломництва шиїтів. Саме загибель сина імама Алі поглибила розкол між шиїтами та сунітами. Для шиїтів та алеві це важливий момент, коли послідовники Алі остаточно відокремилися, щоб у майбутньому сформувати різні течії ісламу.

 Посту в цей день дотримувався пророк Мухаммед, бо саме 10 мухаррема він прибув з Мекки до Медіни, врятувавшись від убивць. Пізніше, коли був встановлений обов'язковий піст в Рамадан, піст в день Ашуре став у сунітів добровільним. У алеві Matem orucu (або Muharrem orucu) є обов'язковим. До того ж він суттєво відрізняється від посту сунітів, так як м'ясо їсти заборонено взагалі протягом всіх 12-ти днів. В цьому алеві близькі до християнської традиції.

 Однак найцікавіше попереду. Історія ашуре своїм корінням сягає до подій Старого Заповіту. "Ашaра" в перекладі з арабської означає десять. Це число має сакральне значення, оскільки  за переказами саме в день Ашуре Бог явив десять див десятьом пророкам. При чому ці дива у викладенні сунітів та алеві відрізняються. Так, за різними версіями в цей день Адем (Адам) вперше зустрів Хавву (Єву); ковчег Нуха (Ноя) пристав до суші; Ібрахім (Авраам) був врятований від вогню; були врятовані сини Авраама Ісаак/Ісмаїл; Якуб (Яків) прозрів; Юнус (Іона) врятувався з черева кита; Ейюп (Іов) зцілився від прокази; Юсуфа (Йосипа) врятували з колодязя, де його залишили помирати брати; Моісей врятував свій народ від армії фараона, провівши по дну Червоного моря/отримав скрижалі на горі Синай; Ісус вознісся на небеса. У алеві ця дата вказується як день народження пророка Алі. Мусульмани також вірять, що в цей день настане кінець світу.

 Ашуре - святкова страва, яку готують по закінченні 12-тиденного траурного посту, що вшановує пам'ять мучеників Кербели. Шиїти та алеві святкуючи, дякують Богу за порятунок сина імама Хусейна Зейна-ель Абідіна.
 Старовинний тисячолітній звичай приготування цієї ритуальної страви з плином часу стали прив'язувати до різних подій, збагачувати деталями, змінювати та універсалізувати. Так, є кілька варіацій на тему походження цієї страви. В турків особливо популярна історія про те, що коли закінчився Всесвітній потоп і ковчег пристав до гори Арарат, щоб подякувати Богу за спасіння, було влаштовано свято. Ной приготував страву із залишків всіх продуктів, що були на ковчезі. За легендою, до її складу входило більше 40 компонентів. Тож це і було перше ашуре. Тому цей десерт ще називають "пудингом Ноя" (Noah's pudding). Про древність традиції свідчить факт присутності схожих ритуальних страв у різних народів. Так, в Україні це кутя, у Вірменії - ануш-абур, в Греції - коливо. В Азербайджані в день Ашуре готують схожу, але не солодку страву - хедік. Пов'язана з ним легенда розповідає, що коли загін імама Хусейна був оточений в пустелі, діти плакали від голоду. Тоді матері, щоб відволікти їх, зібрали камінчики та кинули в казан з водою, вдаючи, наче готують їжу. І сталося диво - Аллах перетворив каміння на хедік.

 Існують також інші версії походження страви. Алеві розповідають древню легенду: Батько Сонце, щоб віддячити Матері Землі, приготував особливу страву, узявши по трохи з усіх її дарів. Слово "аш", що походить з шумерської та арійської, означало зерно/їжу. Була у Месопотамії і богиня землеробства (зерна) Ашнан. Вона разом з богинею тваринництва Лахар були послані богом Енкі на допомогу людям. Багато інших жіночих божеств також зберегли в іменах цю проточастку: фінікійська Ашера, хеттська Ашерту, амморейська Ашрату, Ашторет-Іштар-Астарта у древніх греків та вавилонян. Слово збереглося до сьогодні в різних мовах як самостійне, або трансформувавшись y співзвучні. Наприклад, в перекладі з курдської aş означає млин, азербайджанською це плов, та й в звичних нам словах кАШа та лавАШ теж знаходимо ту ж частку. Але це вже тема для інших досліджень.

Ашнан - богиня зерна у древніх шумерів (зображення на глиняних табличках)

 Турецькі господині готують ашуре великими порціями та пригощають всіх рідних та сусідів. В кожної є свій власний рецепт та секрети приготування. Набір інгредієтів може змінюватися, але завжди будуть присутні пшениця, нут, квасоля, горіхи та сухофрукти. Зазвичай алеві використовують не менше 12 компонентів. Але чим більше, тим краще, тим "багатше" вийде частування і буде привід до заздрощів у сусідок. Чоловік розповідав, що в дитинстві вони з братами про всіх "тейзе" з їх квартала судили по тому, хто яке готує ашуре ))).

 Можна спробувати ашуре, відвідавши в ці дні джемеві:

Джемеві в Окмейдани

Для тих, хто хоче спробувати приготувати цей десерт (чи то пудинг, чи то суп) самостійно, раджу пошукати рецепти в інтернеті.
 Ну а для зовсім ледачих є вже готові набори.

 Читайте також:

Магія древніх тюрків

Хто такі алеві?

Всередині джемеві

Перли дітей-білінгвів

 Мабуть в кожній двомовній родині є свій "списочок" дитячих словотворчиx імпровізацій. До нього часто звертаються, передають з вуст в уста, цитуючи друзям та знайомим. Якщо не покладаєтесь на власну пам'ять, краще записувати все на папері і час від часу переглядати. Вийде таке собі стабільне джерело позитивних емоцій. І навіть коли дитина вже виросте, згадка про колишні мовні казуси незмінно викликатиме посмішку.
 Моя старша дочка переїхала до Туреччини в п'ять з хвостиком і пішла до звичайної турецької школи, знаючи лише кілька десятків слів. Отож ми мали можливість спостерігати процес вивчення турецької методом "занурення". Спершу вона активно використовувала мову жестів та "індіанські" репліки на кшталт "Ніка комп'ютер, Ведат - ні", "Мама, папа - йок, аннене - шоколад". Зате всі родичі вивчили  слова "так", "ні", "хочу", "дай", "дядя", "бабушка", хто така Маша і що магазин то не журнал :). Далі був період швидкого поповнення словникового запасу. Оскільки більшість інформації сприймалося на слух, то і помилок було безліч. Так народжувалися нові слова - чантал, хамурт, ешортман тощо. Турецьку бабусю діти і досі називають anneanne (замість babaanne), бо саме це слово почули від племінників першим. А в українській мові, як відомо, немає різниці між мамою мами і мамою папи.

 Для меншої дочки турецька вже є рідною, але й українську намагаємося не забувати. В свої 2.5 роки вона вже може правильно скласти коротке речення обома мовами. Саме малеча часом видає таку неймовірну сміхоту, що вся родина падає під стіл. Оскільки стається це все частіше, то з'явилося бажання записувати за нею. Надто вже хотілося нічого не забути та не пропустити. Згодом проявилися і деякі закономірності, якщо так можна висловитися про цей хаотичний творчий процес.

Усі перли дітей-білінгвів насправді досить легко класифікувати. Більш детально про це можна прочитати тут. А я і собі спробувала виділити кілька груп:

1. Один+bir+ще один

Найчастіше зустрічається саме такий варіант, коли дитина з кожної мови обирає і використовує в одному реченні  ті слова, які їй легше вимовляти/краще запам'яталися/просто подобаються:

Сінек гулять гітті - Муха вилетіла у вікно
Хочу су, хочу чорбу, баньо не хочу - Хочу воду/супчик; купатися не хочу
Гулять істемійорум - Не хочу гуляти
Чок красиво, чок холодно, чок далеко дегіль - Дуже гарно/холодно; не дуже далеко
Бен пісяла, бен поїла - Я пісяла/поїла
Бенім папа, бенім мама - Мій папа, моя мама
Доктор болить япти - Доктор зробив щеплення

2. Кітпес

Цікавіше стає, коли дитина починає імпровізувати та поєднувати кілька мов в одному слові. Результат таких морфологічних експериментів абсолютно не передбачуваний і дивує навіть самого автора:

Кушамійорум, пісiйорум - не кушаю/ yemiyorum, пісяю/çiş yapıyorum
Котікджім, котікум - котенятко,мій котик/kedicim, kedim benim
Сорочкам - моя сорочка/gömleğim
Сосискалар - сосиски/sosiler
Окул сумкаси - портфель/okul çantası
Сонечкомуз - наше сонечко/güneşimiz
Собек - собака+köpek

3. Труднощі перекладу

Наступний рівень словотворення - коли дитина спілкуючись однією мовою намагається використати мовні конструкції чи усталені вирази з іншої. І починає пити суп та цигарки (жартома звісно), а компот їсти ложкою:

Робити їжу/спорт/малювання - yemek/spor/resim yapmak
Грати танець - dans oynamak
Очень спасибо - çok teşekkürler
Очень спала - çok uyudum
Від тут, від там - buradan, oradan
(Боїшся) від мене - benden (korkuyorsun)
(Дістань щось) від кишені - cepten
Маленькі гроші - ufak bir para

Папа, ти кушала/прийшла?/Це моя папа- всі в нас вдома жіночого роду, і папа також, бо в турецькій же немає жіночого, чоловічого та ін.родів.

 B майбутньому основною мовою в дітей швидше за все буде турецька. Але сподіваюсь i українську вони будуть розуміти, а може навіть і як читати/розмовляти нею також не забудуть. Принаймні поки що старшій в Україні потрібно десь три дні, щоб повністю адаптуватися і розмовляти без помилок. І звісно потрібно продовжувати працювати  в цьому напрямі - вдома розмовляти українською (за принципом постійного дублювання сказаного обома мовами або ж розділення, коли кожен з батьків розмовляє лише своєю рідною мовою), читати разом українські книжки, дивитися українські мультики і тд.

Шопінг в Еміньоню: все для в'язання.

Taya Hatun Mh. Mahmutpaşa Yokuşu, No: 87, Tarihi Kürkçü Han, Eminönü, Fatih

 Як уже згадувалось у попередніх публікаціях, присвячених шопінгу в Еміньоню, тут можна знайти все, що завгодно. Інколи потрібна річ сама несподівано потрапляє на очі, а буває доводиться як слід поблукати в лабіринті вуличок, де очі так і розбігаються серед різнобарв'я тисяч вітрин. Часом навіть точна адреса та назва потрібної крамниці не гарантує, що буде просто знайти бажане у цьому неймовірному багатоголосому вирі яскравих барв, запахів та мов різних народів світу. Цього разу дійшла черга до пряжі для в'язання. Пошуки гарного асортимемту якісних ниток в Стамбулі так чи інакше приведуть у одне єдине місце. 

 Кюркчю Хан - одна з найстаріших історичних будівель в цьому районі. Великий візир Махмут-паша у 1467 звелів побудувати найбільший на той час вузькопрофільний торгово-промисловий центр. Поки споруда знаходилася на краю міста, в ній було зосереджено весь процес обробки шкір та хутра.  Згодом, коли специфічні запахи почали заважати городянам, виробництво шкіряних виробів перенесли подалі від житлових кварталів, до району Зейтінбурну, де воно знаходиться і досі. Залишилися лише хутра, звідки і назва споруди (kürkçü в пер. з тур. майстер по виділці хутра). Пізніше сюди переїхали торговці вовною. Після економічної кризи 1994 року не залишилося ні тих, ні інших.

 Зараз в Кюркчю Хан розташовано більше ста крамниць, де в основному торгують різноманітним текстилем для дому. Також тут знаходиться непоганий аутлет Пашабахче. Сюди для так званого "evlilik alışverişi"(до- і післявесільного шопінгу) вирушають численні наречені та їх родички. До процесу купівлі приданого відносяться дуже серйозно, навіть список спеціальний складається - çeyiz listesi. 

 І нарешті, саме в Кюркчю Хан можна знайти широкий вибір різноманітних ниток для в'язання. Найкращі магазинчики з пряжею розташовані в глибині двору. Тому не треба поспішати, краще спершу все оглянути, а вибрати там дійсно є з чого. Головне не втратити контроль та не накупити зайвого :).

На вивісках деяких магазинів так і написано: Çeyiz dünyası - світ приданого ))).

Читайте також:

Шопінг в Еміньоню: район Тахтакалє

Шопінг в Еміньоню: світ біжутерії на Марпуччулар джаддесі

Шопінг в Еміньоню: район Джагалoглу - книги, канцтовари та все для художників.